Що це таке? А де ремонт? Мамо, поясни, – я просто не могла зрозуміти, що відбувається, коли зайшла в квартиру мами і побачила, що там нічого не змінилося. Мама від несподіванки не знала, що й казати, але потім таки попросила мене заспокоїтися, налила мені чаю і чесно зізналася, що гроші вона віддала брату і він купив собі машину
– Що це таке? А де ремонт? Мамо, поясни, – я просто не могла
Коли Марія приїхала з Чехії на Різдво, то навезла багато смаколиків та продуктів з Праги. Всю дорогу щасливою була, бо хотіла дітей побачити і з ними провести свято. – Мамо, ми дорослі, у нас свої справи. Нам важко розпланувати час, коли ти приїжджаєш
Марія вже давно добре звикла до того, що її життя дуже змінилося після того,
Марія вийшла з автобуса, тримаючи в руках важкі пакети з продуктами. Біля хвіртки на хвилину зупинилася, милуючись своїм будинком. Він у неї невеликий, але затишний, збудований ще чоловіком, якого не стало давно. Кожен кущик у садочку, кожне деревце зберігали сімейні спогади. Зайшла в хату, а там невістка. – Маріє Богданівно, ми тут подумали. Можливо, вам варто пожити у своєї сестри, нам місця буде мало тут всім
Марія вийшла з автобуса, важко утримуючи в руках важкі пакети з продуктами. Сьогодні вона
Син з невісткою поїхали на відпочинок, а я взялася прибирати в квартирі. І тут на мене чекав сюрприз – я випадково знайшла в одній зі своїх тумбочок купу документів, і один з них засвідчував право власності на квартиру. Згідно із ним, мій син купив квартиру ще рік тому і жодного слова мені про це не сказав. Я кілька разів перечитала документ, бо не могла повірити, що син мене обманював стільки часу. Невже? Олексій, мій Олексій, який так старанно пояснював, чому їм нема де жити, – насправді вже давно вирішив це питання. Я дочекалася повернення сина, а тоді вирішила з ним серйозно поговорити
Я тримала в руках документи і не могла повірити, що мій рідний син міг
Олеся ніколи й подумати не могла, що рідний дядько, який був завжди до неї байдужий, залишить їй у спадок велику квартиру в центрі міста. Коли нотаріус повідомив радісну новину, вона ледь телефон не впустила. Поруч з Олесею радів і її чоловік, але вона тоді й гадки не мала, що вони задумали з свекрухою
Олеся не чекала такого повороту долі. Коли вона отримала звістку про спадщину, дівчина ледь
З чоловіком ви в шлюбі дуже добре жили, нас вважали ідеальною сім’єю, всі нам заздрили. І було це рівно до того дня, коли він ввечері пішов відпочивати з друзями
Я коли була молодою дівчиною, дуже мріяла про хорошу сім’ю. В моїх мріях міцна
Після того, як дочка так активно наполягала, щоб я додому не їхала, мене це насторожило, і я зателефонувала одній своїй сусідці, яка дуже любить розповідати різні цікаві новини. В розмові з Марією я зрозуміла, що в моєму домі зараз живе сваха, і що на мене чекає багато сюрпризів. Я знала, що до нас в гості приїхала мама зятя, вона давно самотня, і хотіла трохи погостювати у сина. Після отримання такої цікавої інформації, я знову зателефонувала дочці, і вона знову стала мене відмовляти, щоб я не приїжджала додому, мовляв, нема на що тут дивитися, і даремно гроші витрачати на дорогу
– А хіба тобі обов’язково приїжджати, мамо? В Італії це теж дуже гарний період,
Перед Новим роком я вирішила обов’язково поїхати додому, бо за тисячі євро, які я роками передавала з Іспанії, чоловік не ремонт в хаті робив, а купив собі новий автомобіль. Я вирішила більше не слухати його, а побачити все на власні очі. Звісно, його я не попереджала про свій приїзд. Олексій зустрів мене вдома дуже здивований, але я здивувалася ще більше
Я поїхала в Іспанію майже чотири роки тому, коли стало зовсім неможливо знайти хорошу
В цьому році на Різдво у батька ювілей, тож я сподіваюся, що ти уважиш тата і приїдеш, – попередила мене мама по телефону ще на початку місяця. – А Зоряна буде? – запитала я. – Ліля, я розумію, що тобі досі неприємно. Але і ти мене зрозумій, я мама вас обох, і обох вас люблю, хоча і не підтримую вчинку Зоряни, – каже мені мама. – Так, вони з Олексієм будуть, але і ти приїжджай, вам давно вже пора помиритися
– В цьому році на Різдво у батька ювілей, тож я сподіваюся, що ти
Миколо, коли ти вже повернешся? – подзвонила я чоловікові в Польщу. – Я вже казав тобі, Олю, що треба ще трохи почекати. У нас все буде краще. Пан хоче ще будову велику на подвір’ї будувати і вони хочуть, щоб я залишився ще на кілька місяців. Після слів чоловіка я мало не заплакала – він же зовсім інше мені пів року тому обіцяв
Я зараз сиджу на кухні, з телефоном в руці. Ніколи б не подумала навіть,

You cannot copy content of this page