Яке ж воно смачне, донечко! Як наш калач, але солодке, і з родзинками, – моя літня мама з дитячою цікавістю розглядала і смакувала панетон, який я привезла з Італії. Закордонний смаколик їй дуже сподобався. В цьому році я відклала усі справи і приїхала додому, щоб відсвяткувати з мамою Різдво. Не хочу бути схожою на своїх дітей, які виявилися дуже невдячними
– Яке ж воно смачне, донечко! Як наш калач, але солодке, і з родзинками,
У нас кредити, мамо. Олег не може за просто так у тебе працювати, ми потім твоїм “дякую” з боргами не розплатимось, – каже мені донька. Олені моїй не сподобалося те, що я попросила зятя, її чоловіка, щоб допоміг мені з ремонтом. Сказала вона це так безапеляційно, що у мене варіантів не було – мені треба було шукати майстрів і платити їм гроші
– У нас кредити, мамо. Олег не може за просто так у тебе працювати,
Чотири роки тому Марина поїхала в Іспанію на заробітки, хотіла купити квартиру в столиці, щоб на старості років легше жилося, бо в селі багато потрібно працювати, та й донька не наїздиться до неї в село. Перші кілька місяців були дуже важкими. Робота на полях, збір оливок – все було незвичним і дуже втомлювало її. Та Марина вирішила – буде працювати по 12 годин, доньці ні євро не дасть, але на квартиру в Києві заробить собі. Важка праця дала свої результати і з 35 тисячами євро мати повернулася в село перед Різдвом. Приїхала до Києва, почала шукати квартиру. Ціни були шалені, але врешті-решт знайшла невелику однокімнатну квартиру на околиці. Вона була скромною, але для Марини це були справжні апартаменти після села. А потім вона помилку велику зробила – все доньці до дрібниць розповіла
Марина завжди була оптимісткою по життю. Вона виросла в селі, де її батьки працювали
Як би там не було, але це твоя мама, і ти повинна їй допомогти, – картає мене по телефону тітка Оксана, мамина рідна сестра. – А ви, тітко, хіба не пам’ятаєте, як було? – кажу. – Ти все маєш забути, і зараз ти, як донька, маєш забрати маму до себе, – каже мені родичка. Виходить, що мама все життя брату допомагала, а на старість до мене прийде
– Як би там не було, але це твоя мама, і ти повинна їй
Одного вечора, коли Олена повернулася зі своєї другої роботи, до неї в Чехію подзвонила мама. – Доню, тут родичі наші до тебе просяться, в селі роботи зараз немає, хочуть за кордоном працювати. Ти вже добре там в Празі влаштувалася, гарно заробляєш, просять, щоб ти їм допомогла. – Ні мамо, не допомагатиму, не хочу кликати їх сюди, вони навіть уявлення не мають, яке тут життя, – з сумом відповіла донька
Олена виїхала до Чехії п’ять років тому. Спочатку це була лише спроба змінити своє
В четвер я повернулася з роботи дещо засмученою. Я прийшла додому, стала прибирати, і випадково знайшла чек і папери, які засвідчували покупку пральної машини за майже 20 тисяч гривень. Я розуміла, що це не для нас, тому що у нас є пральна машина. І я не помилилася, бо коли чоловік повернувся додому і я його запитала – що це, він відповів, що це подарунок його мамі
В четвер я повернулася додому дещо засмученою. На фірмі, де я працюю, організовують невеликий
Все змінилося після того, як я вирішила відсвяткувати свій день народження у себе вдома. Я купила продукти, витративши на них тисяч 8 гривень, приготувала багато смачних страв, накрила стіл. Я сподівалася, що усім сподобається така домашня атмосфера. Так і сталося, всі мене хвалили, крім свекрухи. Вона сиділа за столом невдоволена, не підтримувала ніяких розмов, майже нічого не їла, а коли встала з-за столу, то сказала мені дуже неприємні слова, краще вона б взагалі мовчала
– Не старайся ти так, і так ніхто нічого не оцінить, – казала мені
Синьйора уже лягла спати, а я сіла на кухню і почала рахувати гроші. Якраз 10 тисяч євро. Як же я собою пишалася, адже тепер мені вдасться здійснити мрію чоловіка – купити йому машину. Мені 57 років, а Остапу моєму буде 60. Якраз на Різдво ювілей. І я вирішила приїхати додому трохи раніше, щоб зробити йому сюрприз. Та я навіть не уявляла, який сюрприз вдома чекає на мене
Синьйора уже лягла спати, а я сіла на кухню і почала рахувати гроші. Якраз
Ігоря якось набрала сусідка: – Я не хотіла тобі розповідати все, бо мама твоя веліла мовчати, але вона зараз в стаціонарі і там не дуже добре все. Можливо, ти хоч зараз приїдеш? Цей дзвінок змінив його життя на до та після
Ігор зрідка приїжджав до матері. Він жив у великому місті, займався бізнесом і весь
Наближалося Різдво, і Михайло забрав Марію до себе додому. Він пообіцяв, що тепер не залишить її. Ольга відмовилася прийняти мамине рішення. Вона продовжувала вважати, що її мати повинна була жити заради її родини, тому вперше за багато років вона не приїхала в село на Святвечір. Марію вчинок доньки неабияк засмутив, адже вона вимагала від дочки не так багато – всього лише розуміння і підтримки. Літня жінка не могла второпати, чому її доросла донька вважає, що мама не має права на щастя
В хаті у сусідки Марії було вже третій день темно, що неабияк насторожувало Михайла,

You cannot copy content of this page