Українці Сьогодні

Олександр вважав, що йому дуже пощастило, коли на весілля тесть вручив йому ключі від новенького Жигуля. Та він про таке навіть мріяти не смів, пощастило так пощастило. До того ж, Маринка у нього і красива, і розумна! Здавалося, он воно, щастя. Олександр просто не чувся від радості. Та, на жаль, не зміг оцінити і вберегти того, що йому дало життя

Олександр вважав, що йому дуже пощастило, коли на весілля тесть вручив йому ключі від

Життєві історії 0

Ти впевнена, що хочеш жити із свекрухою? Я ж твоя мама, я сподівалася на тебе, – мама не стримувала емоцій, бо не могла зрозуміти, чому рідна донька зробила такий дивний вибір. Вікторія вирішила, що якщо тепер вона заміжня жінка, то має йти за своїм чоловіком, а не лишатися біля маминої спідниці. Та й у домі свекрухи їй було значно спокійніше, ніж біля рідної мами

– Ти впевнена, що хочеш жити із свекрухою? Я ж твоя мама, я сподівалася

Життєві історії 0

Я дітям квартиру придбала, – сваха за столом знову почала незручну для всіх розмову. – Тому, з вас – машина, – каже. Ми з чоловіком лише переглянулися, потім глянули на сина, Сергій аж почервонів, встав з-за столу і вийшов з кімнати. Невістка сидить, посміхається. Я собі ще вдома, перед тим як йти до них в гості, дала слово, що не буду піднімати цю тему, і не звертатиму увагу на сваху. Квартиру вона подарувала лише на словах, а від нас хоче машину

– Я дітям квартиру придбала, – сваха за столом знову почала незручну для всіх

Життєві історії 0

В одну з січневих холодних зимових субот, Стефанія вирішила піти в село за продуктами. Вона вже одягалася, коли раптом почула звук автомобіля на вулиці. Вона поглянула через вікно і побачила, як до її дому під’їхала машина. На порозі з’явився чоловік середнього віку, з сивиною на скронях, і молода жінка, яка усміхалася. Це були Максим і його дружина. – Мамо, я приїхав! – Максим міцно обійняв стареньку, а Стефанія стояла, дивилася на них і плакала. Сльози покотилися по її щоках від щастя. Їй здавалося, що це все – просто сон

Будинок Стефанії стояв на краю села, і давно вже перестав бути тим домом, де

Життєві історії 0

Галино, ти? Не впізнала! Як ти? Коли приїхала? На довго? – питає мене моя сусідка, з якою ми давно не бачилися. – Ще не знаю, – розвожу я руками. – Та я чула, яка у тебе ситуація. Не кожна б так змогла, – каже сусідка і не перестає на мене дивитися. А я розумію чому – бо я виглядаю як старенька бабуся. Мені лише 65, але маю значно старший вигляд, як то кажуть, сильно постаріла, що мене аж люди не впізнають

– Галино, ти? Не впізнала! Як ти? Коли приїхала? На довго? – питає мене

Життєві історії 0

Зранку Людмила прокинулася і відразу поглянула у вікно, що там з їхньою ялиночкою. Та те, що вона там побачила, її дуже засмутило – приїхала машина, з машини вийшла жінка з двома дітьми молодшого шкільного віку, і зустрічав їх Олександр. Жінка поїхала, а сусід з дітьми зайшов до під’їзду. “І як я сама не здогадалася? Він одружений, але поки дружина з дітьми кудись їздила на свята, він вирішив розважитися…” В таких невеселих думках Людмила побрела на роботу. День пройшов якось ніяк, вона постійно думала про Олександра. А коли поверталася додому, то побачила, що він з дітьми ліплять сніговика біля їхньої ялиночки

Людмила завжди любила спостерігати за тим, як за вікном пролітають сніжинки. Вона сиділа на

Життєві історії 0

Знову 100 євро? А цього разу на що? – питаю я свою доньку, яка всього лише тиждень тому брала у мене гроші. – Ой, мамо, знову ти починаєш. Сама ж уже бачиш, що життя дороге, – виправдовується донька. – Так, ціни на все доволі високі, – погодилася я. – Може б ти роботу шукала, адже гроші мають здатність закінчуватися, – кажу. Марині такі мої зауваження не подобаються зовсім. Вона вже звикла до того, що я даю їй гроші. А тут я повернулася додому. З собою, звичайно, я привезла якусь суму, але якщо звідти постійно тягати по 100-200 євро, то гроші швидко закінчаться, що я доньці і намагалася донести

– Знову 100 євро? А цього разу на що? – питаю я свою доньку,

Життєві історії 0

У вересні я захотіла повертатися додому, але моя донька наказовим тоном радила мені ще побути в Італії, і я була змушена ще залишитися. Жила я у сестри, ходила на роботу на прибирання. Я не розуміла, що відбувається, чому донька не хоче, щоб я додому їхала. Та в кінці грудня я не витримала і зробила всім сюрприз – приїхала додому без попередження. І тут сюрприз чекав на мене – саме заради цього вони і відправили мене в Італію. А сестра моя знала про все і їй підігравала

– І чому б тобі, мамо, в Італію до тітки не поїхати? – ще

Життєві історії 0

І чого я тільки сюди приїхала? Краще б вдома, як завжди, сиділа. А то і так ніякого новорічного настрою, – Світлана брела засніженими вулицями невеликого курортного карпатського села і сама себе картала за те, що послухала подругу і поїхала відпочивати. “Чого тобі вдома сидіти на свята? У мене є гарний варіант – хатинка у засніженому гірському селі. Ми б з чоловіком і самі поїхали, але у нас дитина маленька. А ти їдь і відпочинь як слід” – наполягала подруга. І Світлана під її натиском поїхала, але дуже швидко пошкодувала про таке своє рішення – усі навколо парами, а вона знову одна, і це її неабияк пригнічувало

– І чого я тільки сюди приїхала? Краще б вдома, як завжди, сиділа. А

Життєві історії 0

Що ж ти, Марійко, так погано у себе сваху прийняла? – питає мене моя сусідка, з якою я випадково зустрілася біля магазину. А я стою, дивлюся на неї, і не розумію, про що вона говорить. – А звідки ти знаєш, що я сваху не так прийняла? Ти взагалі про що? – здивовано перепитую. Та схоже, що сусідка була в курсі. Виявляється, вони з моєю теперішньою свахою давні подруги, і десь при зустрічі моя сваха, Галина, розповідала що була у мене в гостях, і що я її не так прийняла

– Що ж ти, Марійко, так погано у себе сваху прийняла? – питає мене