Хочеш мені життя зіпсувати? Ми ж ще молоді з тобою зовсім, – так відреагував Микита, коли дізнався, що Ольга чекає дитину. Довго його не було, після того, а потім повернувся і, несподівано, покликав заміж. Якби ще тоді Ольга знала справжню причину, то сто разів подумала б, перш ніж відповісти
Коли Ольга дізналася, що чекає дитину, Микита відреагував так: – Хочеш мені життя зіпсувати?
Навіщо тобі нові чоботи, якщо ти старі ще не зносила? – каже мені мій чоловік у взуттєвому магазині. Ми туди зайшли, бо побачили, що в той день там були суттєві знижки. Мені сподобалися одні чоботи, я захотіла їх приміряти, але мій чоловік обрубав цю ідею в корінь. Деякі люди навіть посміхнулися з його жарту. Я би теж посміялася над жартом чоловіка, от тільки це був зовсім не жарт
– Навіщо тобі нові чоботи, якщо ти старі ще не зносила? – каже мені
Я не відпущу тебе, Канада – це так далеко, та й не треба нам того будинку, – я з усіх сил намагалася переконати свого чоловіка не їхати на заробітки. Але у Мирона був такий характер, що якщо він уже щось вирішив, то вирішив. А надумав собі мій чоловік, що нам будинок потрібний, і відразу знайшов вихід – у нього з’явилася можливість на кілька років поїхати у Канаду, і він прийняв рішення їхати, хоча я була проти, бо наче відчувала, що нічим добрим це не закінчиться
– Я не відпущу тебе, Канада – це так далеко, та й не треба
Коли Ірина сказала дітям, що збирається в Італію, ті навіть слів підібрати не могли, бо ніколи не думали, що мати-пенсіонерка захоче за кордон на старості років. Та в Ірини був свій хитрий план, про який знала лише сусідка
Ірина все своє життя провела в маленькому містечку на околиці. До роботи в місті
Маму комусь з вас треба до себе забирати, – сказала лікарка дітям Анни. Син засмутився вельми, бо знав, що його дружина не захоче, щоб свекруха жила з ними. Тарас пообіцяв, що візьме на себе фінансову частину, що купуватиме ліки мамі, і все, що треба, але забрати її не може. Оксана теж лише знизала плечами і ховала погляд. Її чоловік заборонив забирати тещу до них, мотивуючи це тим, що є ще двоє дітей, які могли б приглянути за мамою. Середня донька пообіцяла, що оскільки вона живе поряд, то зможе прибігати до мами час від часу, щоб приготувати їсти чи прибратися, але до себе забрати теж маму не може
– А чим вона краща за нас? Чому все Олені дістається? – двоє старших
Добре, але платіть мені, як за няню. Я не буду сильно завищувати ціну, але давайте не економте на мені. Я ціную свої сили, час і доглядати за малими дітьми вже важко в мої роки, сказала свекруха, коли ми з чоловіком попросили, щоб вона сиділа з нашим сином, щоб я на роботу пішла. Ми не могли повірити в те, що почули. Я думала свекруха так жартує з нами, а дарма
Ти хочеш, щоб мама залишалася з малим? Це чудово, коли є бабуся, — сказала
Внуки забігли до Олени в кімнату й почали гратися з іграшками на ялинці. Раптом пролунало тріск. На підлозі лежав розбитий декор — старенька скляна зірка, яка дісталася їй від матері. — Бабусю, вибач, ми випадково! — швидко сказала Марійка, винувато поглянувши на неї. Олена мовчки подивилася на уламки. Щось всередині її наче обрушилось. Іграшка, яку вона зберігала десятиліттями, тепер була просто шматками. — Нічого, дитинко, це всього лише іграшка, — промовила Олена, але її голос затремтів, вона відвернулася, аби внуки не побачили її сліз
Мамо, ти найкраща! — вигукнула Оксана, заходячи в квартиру. Вона швидко зняла взуття, але
Пані Лідо, а що, у вас дітей немає? – запитала мене моя лікарка, коли побачила, що за два тижні в лікарні до мене ніхто не прийшов. – Немає, – збрехала я, бо мені було соромно зізнатися, що жоден з моїх двох синів не знайшов часу, щоб провідати мене. – Мамо, у вас же є гроші, от і купите собі все, що треба, – заявила мені старша невістка. – А у нас нема часу
– Пані Лідо, а що, у вас дітей немає? – запитала мене моя лікарка,
Тобі 60 років, мамо. Як це ти розлучатися зібралася? А про батька ти подумала? – моя донька важко підбирала слова, щоб описати всю бурю емоцій, яку вона відчувала. – Я все життя тільки те й робила, що думала про чоловіка, а зараз я хочу пожити для себе, – пояснила я дочці. Ніхто не сприйняв серйозно мої слова, коли я сказала, що з мене досить, і я розлучаюся з чоловіком, але всі заметушилися, коли наважилася це зробити, і переїхала з дому
– Тобі 60 років, мамо. Як це ти розлучатися зібралася? А про батька ти
Ліно, я тут знайшла в твоїй шафі якісь старі непотрібні речі. Сукня якась. Викинула. Фотографії. Теж на смітник — що з ними возитися? — сказала свекруха, навіть не соромлячись. Ліна стояла, як вкопана, не могла повірити, що мати чоловіка рилася в її речах
— Андрію, ти зовсім за дружиною своєю не слідкуєш! — голос Віри почувся крізь

You cannot copy content of this page