Доню, тут навіть думати нічого, – знизала плечима жінка. – Виходь за Мирона. З ним ти житимеш, як королева. А що тебе чекає з Василем? Злидні? Та й якби він справді хотів бути з тобою, то давно б зробив пропозицію. Марина послухала маму. Вона вийшла заміж за Мирона і поїхала з ним за океан. Мирон і справді старався, щоб у Марини було все. Вони облаштувалися в Канаді, побудували кар’єру, купили дім. Та чомусь Марина не почувалася щасливою
– Мироне, що ти робиш? Як ти міг так зі мною вчинити? Ти ж
Мамо, я ж тобі гроші висилала. Як ти могла все брату віддати? – розпачливо промовила я, не вірячи власним очам. Я повернулася додому після чотирьох років життя за кордоном і була приголомшена: нічого не змінилося. Той самий старий будинок, обшарпані стіни, поламані меблі. Я спочатку не розуміла, що відбувається, адже всі ці роки я відправляла мамі гроші, сподіваючись, що вона витратить їх на ремонт. Ми так домовлялися, але все вийшло по-іншому
– Мамо, я ж тобі гроші висилала. Як ти могла все брату віддати? –
А чому твоя Люся має жити з молодим і красивим чоловіком, а я маю жити з тобою – з дідом? Ігор нічого не відповів своїй молодій дружині. Що тут можна було сказати? Йому нарешті відкрилися очі, та було пізно – його дружина закрутила роман з його зятем. Після цього все посипалося. Дочка поїхала за кордон, сказавши, що більше не хоче його бачити і знати, у своєму розлученні вона звинувачувала батька
Ігор Вікторович зустрів свій 65-й день народження самотнім. Колись у нього було все: сім’я,
Ірко, в неділю поїдеш зі мною в магазин, потрібно стільці в хату нові купити, старі вже з моди вийшли, кумові їх віддати обіцяв. Дорогі, але це ж для себе треба, грошей не шкода. Купувати в хату дороге перед родиною – не гріх, – сказав якось чоловік. Поміж полицями в продуктовому відділі Ірина побачила ананас, вона завжди його хотіла скуштувати, було цікаво, який він на смак, бо в селі їсти такі фрукти не заведено. Вона взяла і до візочку його понесла. Микола аж почервонів, коли це побачив. – Поклади його назад, кажу
Ірина завжди мала гарний смак, чудово малювала, любила квіти і природу. Вона мала чудову
Мамо, а ти повернешся? – розгублено питали діти, дивлячись, як Софія збирає речі. Михайло витер скупу сльозу з свого обличчя, повернувся до малюків і промовив: – Звичайно, дітки, мама повернеться. А зараз біжіть у свою кімнату. – Вибач, Михайле, але не можу я інакше – його я люблю, а не тебе. Дітей і справді заберу як тільки зможу, – пообіцяла Софія і зачинила за собою двері. Чоловік стояв мов вкопаний і ще довго дивився їй услід, бо просто не знав, що тепер робити
– Мамо, а ти повернешся? – розгублено питали діти, дивлячись, як Софія збирає речі.
Це треба геть сорому не мати, щоб від чоловіка до свого колишнього кохання втекти, – село смакувало неабияку новину. Оксана від чоловіка пішла! І до Івана подалася! – Та бути не може! Вона ж двадцять років із тим Павлом жила, дітей ростила. – А бач, могла. Взяла і пішла. Село аж гуло від пліток, бо не могли зрозуміти, що то за таке кохання, яке навіть через 20 років не минуло
– Це треба геть сорому не мати, щоб від чоловіка до свого колишнього кохання
Олена добре чула, що свекруха намагається відкрити їх квартиру своїми ключами, стукає в двері і плаче, але того дня вона таки не впустила матір чоловіка до них. – Нічого страшного, ми з Олексієм просто змінили замки, не ходіть сюди більше. А раніше, коли свекруха була в Чехії на заробітках проблем ні в кого не було
Того ранку Людмила Іванівна, як завжди дістала ключі, але не могла відкрити квартиру свого
Бабуся знала, що цей день рано чи пізно настане, і внук захоче продати її дім. Розуміла, що хата пустує, що доглядати її нікому, але це було сумно, бо ж саме там залишилося стільки спогадів, та що там казати, там залишилося її життя. – Ну що ж, так тому і бути… – прошепотіла вона собі. Та коли Тарас запропонував поїхати в село на Різдво, вона зраділа. Ярина їхала в машині й чекала, що ось-ось онук скаже їй про покупців. Але він мовчав. Коли вони під’їхали до рідного двору, вона застигла. Замість її похиленої хатинки стояв гарний, доглянутий будинок. – Тарасику, синку… що це?.. – ледве вимовила вона
Тарас без вагань забрав до себе бабусю, адже вона була для нього єдиною рідною
Хочеш мені життя зіпсувати? Ми ж ще молоді з тобою зовсім, – так відреагував Микита, коли дізнався, що Ольга чекає дитину. Довго його не було, після того, а потім повернувся і, несподівано, покликав заміж. Якби ще тоді Ольга знала справжню причину, то сто разів подумала б, перш ніж відповісти
Коли Ольга дізналася, що чекає дитину, Микита відреагував так: – Хочеш мені життя зіпсувати?
Навіщо тобі нові чоботи, якщо ти старі ще не зносила? – каже мені мій чоловік у взуттєвому магазині. Ми туди зайшли, бо побачили, що в той день там були суттєві знижки. Мені сподобалися одні чоботи, я захотіла їх приміряти, але мій чоловік обрубав цю ідею в корінь. Деякі люди навіть посміхнулися з його жарту. Я би теж посміялася над жартом чоловіка, от тільки це був зовсім не жарт
– Навіщо тобі нові чоботи, якщо ти старі ще не зносила? – каже мені

You cannot copy content of this page