Росіяни не хочуть спонсорувати російську армію. Таку заяву зробив Олексій Арестович в програмі Фейгин LIVE ввечері 13 липня.
«Росіяни не хочуть віддавати на російську, я би навіть сказав путінську армію ні гроша. І це насправді показує їх істинне відношення до війни. Росіяни насправді вже все прекрасно зрозуміли», – каже Арестович.
Він додав, що серед росіян є таки люди, які здатні зрозуміти за чотири місяці, в яку авантюру Путін їх втягнув.
«І цей “товариш” обіцяє 15-го числа, післязавтра, якісь супер-рішення, які дозволять переломити хід війни. Дід почав нервувати, тому що сьогодні він ляпнув щось типу – “будете наступати на Півдні, ми вам ого-го покажем”. А що ж ви нам покажете, Владімір Владімірович? Що ви нам такого покажете, що ми не бачили з 24 лютого? Скажіть?», – питає Арестович.
Російський правозахисник Марк Фейгін звернув увагу на те, що росіян все більше починає турбувати питання – а скільки це все ще буде продовжуватися.
«Я зараз показую посилання на український ресурс, ось тут такий цікавий матеріал. Давайте його вивчимо. “Більшість росіян заявило, що не дадуть ні рубля на підтримку російської армії”, “Більша половина росіян продовжує на словах підтримувати війну проти України, але більшість громадян РФ не готова поступитися доходами на благо російської армії, а в перемозі не бачуть для себе ніякого позитиву”», – каже Фейгін і вказує джерело опитування – проект “Хроніка”.
Згідно цього опитування видно, що 63,4% росіян не готові поділитися нічим. Умовну перемогу в Україні 55% респондентів назвали беззмістовною. Також опитування показало, що рівень підтримки війни в російському суспільстві знизився на 9% – з 64% до 55%.
Фото – скріншот з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна