fbpx
Цікаво знати
Найоригінальніші заповіти в світі: скільки людей, стільки дивацтв

Заповіт – один з найцікавіших юридичних документів: тільки подумати, скільки об нього було зламано списів, скільки обділених родичів скрипіли зубами, не отримавши ні гроша …

Серед цілком пересічних і нічим не примітних документів історія знає і дуже оригінальні. Пропонуємо вам подивитися лише кілька самих-самих.

Найщедріший заповіт складають мільярдери всього світу, що вступили в клуб “Клятва дарування” – філантропічну кампанію, створену в червні 2010 року американськими мільярдерами Уорреном Баффеттом і Біллом Гейтсом. Клуб закликає заможних людей світу жеpтвувати статки на благодійність. Мінімальна сума всіх обіцяних пожеpтв становить 125 млрд. доларів.

Найдовший в світі заповіт залишила після себе нікому доти не відома американська домогосподарка Фредеріка Евелін Стілуел Кук в 1925 році. Він складався з 95 940 слів і ніколи не було прочитаний цілком вголос, як це зазвичай відбувається. Місіс Кук не мала великих статків, а її рухоме і нерухоме майно можна було перерахувати по пальцях.

Зате місіс Кук, що здобула за своє довге життя безліч друзів і ворогів, мала блискучу пам’ять і залишила декілька слів (добрих або злих) їм всім. Вона складала заповіт 20 років, і багато, хто бачив її за цим заняттям, були впевнені, що вона пише роман. До речі, ті, хто все-таки зміг прочитати заповіт цілком, стверджують, що він і читається як справжній жіночий роман, а якщо його надрукувати, то читацький успіх гарантований.

Читайте також: Ти ніколи не будеш молодше, ніж сьогодні

За право вважатися самим коротким заповітом змагаються відразу декілька документів. Проте офіційно таким вважається остання воля німця Карла Тауша. 19 червня 1967 року в присутності нотаріуса він власноручно написав на аркуші паперу лише два слова: “Все дружині”.

Найприкріший заповіт склав австралієць Френсіс Лорд, який, відписав свої статки благодійним організаціям, друзям і слугам, наприкінці згадав і дружину. Їй він заповів один шилінг – щоб вона “купила квиток на трамвай, поїхала куди-небудь і втопuлася”.

Найпедантичніший заповіт залишив «Вільям наш Шекспір». Людина, прискіпливий до кожної деталі, він розписав все своє майно – аж до взуття.

Найлаконічніший заповіт залишив після себе один британський банкір. У документі було всього три слова: “Я повний банкрот”.

Найлайливіший заповіт залишив французький швець. У ньому тільки 20% пристойних слів, всі інші представляють собою добірний мáт. Так ось, напевно, звідки пішов вислів «лаятися як швець» …

Найшалений заповіт залишив Джон Боумен, підприємець з Вермонта, помеp, поховавши перед цим кохану дружину і двох дочок. Абсолютно впевнений в тому, що він зустріне їх на тому світі і якимось чином зможе повернутися в цей світ, він розпорядився зберігати свій особняк в повній готовності до повернення і щовечора подавати на стіл пізню вечерю. Боумен помеp в 1891 році. Пізню вечерю в його особняку перестали подавати лише в 1950 році, коли скінчилися виділені на утримання будинку і слуг гроші.

Артист театру заповів себе мистецтву. Один з театрів Буенос-Айреса із задоволенням прийняв кілька десятків тисяч доларів від колишнього артиста Хуана Потомаки, погодившись на умову заповіту про те, що чеpеп пана Потомаки використовувався б в постановках “Гамлета”.

Найбільш незрозумілий заповіт належить асистентові Нільса Бора. Документ рясніє професійними термінами і оборотами, зрозумілими тільки фахівцям, так що для його розшифровки добре попотіли і мовознавці, і вчені.

Найжоpстокіший заповіт залишила після себе Мері Мерфі, багата каліфорнійська вдова. Вона розпорядилася приспати її улюбленого собаку Сайдо, щоб “позбавити останню від моральних мук, пов’язаних із втратою господарки”. За собаку заступилося товариство боротьби проти жоpстокого поводження з тваринами, яке довело, що умеpтвіння здорової і молодої собаки порушує каліфорнійське законодавство.

Заповіт, який, безперечно, увійшов історію, належить бізнесменові і вченому Альфреду Нобелю. За цим документом, його численним родичам дісталося тільки 500 тисяч крон. Решта статків – приблизно 30 мільйонів – пішло на заснування премії.

Найтаємничіший заповіт написав ще один багач – Мішель Ротшильд. Документом забороняється розголошувати розмір його статків.

Найсмішніший заповіт, якщо подібний документ взагалі можна назвати смішним, належить Джорджу Доркасу, що сколотив свої мільйони на кіноіндустрії. Після його смерті всі 65 мільйонів доларів він заповів своєму вірному собаці Максиміліану. А ось дружина, з якою мільйонер явно не ладив, – отримала всього один цент. Правда, дружина поκійного виявилася хитрішою: оскільки Доркас, щоб заповісти собаці гроші, оформив на неї цілком «людські» документи, жінка вийшла за Максиміліана заміж, а пізніше успадкувала все.

Найвеселіший заповіт склав канадський адвокат Чарльз Міллар, чий заповіт – не просто зібрання не надто добрих жартів над ближніми, але і документ, що вплинув на життя не тільки його рідного міста Торонто, але і всієї Канади.

Чарльз Міллар помеp в 1928 році, і його остання воля відразу стала сенсацією. Він згадав у заповіті двох приятелів, суддю і священика, відомих по всій Канаді ненавистю до будь-яких видів азаpтних ігор. Їм він залишив великий пакет акцій одного з іподромів. Крім того, що обидва в результаті отримували прибуток від азаpтних ігор, вони автоматично – як акціонери – ставали членами жокей-клубу, з яким обидва багато років боролися. Суддя і проповідник прийняли дарунок.

Ще п’ятьом своїм товаришам, принциповим супротивникам пuяцтва і алκогольних напоїв, Міллар заповів акції пuвоварної компанії. Лише один з п’яти відмовився від спадщини. Ще трьом знайомим, які терпіти не могли один одного настільки, що відмовлялися перебувати в один і той же час в одному і тому ж місці, він заповів свою віллу на Ямайці.

Але найголовнішим пунктом була небувало велика сума грошей, яку адвокат заповів “тій з мешканок Торонто, яка протягом десяти років з часу моєї смеpті народить на світ найбільшу кількість дітей”. Цей пункт заповіту не один раз намагалися оскаржити в суді, але Міллар був хорошим адвокатом, тому причепитися було ні до чого. Те, що відбувалося потім в Канаді, назвали “великим Торонтським дербі”.

Сплеск народжуваності в Торонто, та й по всій Канаді в це десятиліття був феноменальним. В результаті 30 травня 1938 року рівно через десять років після смеpті Міллара, міський суд почав розглядати заявки на спадщину. Жінка, яка встигла за десять років народити десять дітей, була дискваліфікована – виявилося, що не всі її діти від одного і того ж чоловіка, як цього вимагав Міллар.

Дискваліфікації піддалася і ще одна жінка: вона дев’ять разів народжувала, однак п’ятеро дітей були меpтвонародженими. Обидві дами отримали втішний приз в $ 13 тис.

$ 500 тис. Були розподілені в рівних частках між чотирма сім’ями, в яких за десять років народилося по дев’ять дітей. Як пізніше повідомляли газети, більше дітей у цих сім’ях не було.

джерело

#українцісьогодні

You cannot copy content of this page