fbpx
Молитви
Найкоротша молитва п’яти пальців

Андре вже довгих кілька годин їхав через ліси Північної Канади. Йому подобалося мчати кілометр за кілометром по цих необжитих місцях. Він дуже втомився, коли врешті-решт дістався до невеликого готелю, де охоче зупинялися випадкові проїжджі і ті, хто перебував у відрядженні. Метою цієї поїздки було одне поселення, де він мав проповідувати, а зараз радів тихому вечору, який саме наступав.

Але сталося все по-іншому. Ледве встиг відмітитись у приймальні, як йому назустріч вийшов господар готелю з сяючим лицем.

– Пасторе Джексон! – вигукнув він. – В поселенні мені сказали, що сьогодні ви будете в нас проїздом. Я дуже радий, що ви тут. Ходімо, маєте обов’язково випити з нами чашку кави!

Таке тепле запрошення Андре не міг відхилити. Трішки пізніше він вже сидів біля господаря готелю і слухав його історію. Господар і його дружина були християнами, але жили занадто далеко від міста, щоб регулярно відвідувати богослужіння. Тому зараз були дуже раді, що до них заїхав священнослужитель. Вони наполегливо запрошували його залишитися на вечерю. Під час їжі Андре дав зрозуміти, що збирається від’їжджати наступного ранку, але не дуже рано. У відповідь на це власник готелю запропонував після сніданку провести богослужіння, на яке будуть запрошені пожильці.

Читайте також: МОЛИТВА “СІМ ХРЕСТІВ”, ЯКA ЗАКPИЄ НА 7 ЗАМКІВ ВСІ БІДИ ТА НЕЩАСТЯ

– Охоче, – сказав Андре. – Але я дуже був би радий, якби міг бути присутнім і персонал готелю. Коли я ніс речі в свою кімнату, побачив жінку, яка мила вікна. Вона була дуже сумною. Коли привітався з нею, вона відвернулась. Але я помітив сльози у її очах.

– А, ви маєте на увазі її, – сказав задумливо господар. – Вона індіанка і багато чого пережила. Я тримаю її лише з жалю, бо вона втратила всяке бажання працювати. Не думаю, що гостям буде приємною її присутність під час проповіді. Вона зовсім не слідкує за собою…

– Але, можливо, вона посидить хоч би в дверях? – попросив Андре. – Я дуже хочу, щоб вона була присутньою.

Наступного ранку гості були дуже здивовані, коли їм після сніданку оголосили про богослужіння. Багато хто залишилися послухати проповідь, бо в поїздках їм не часто приходилося бувати в церквах. Слухали пастора дуже уважно, дехто тепло дякував йому, але лише одна людина залишилася, щоби задати декілька запитань.

Це була та жінка з сумним обличчям, яка непомітно сиділа біля дверей. Коли всі гості розійшлися з їдальні, вона пішла за пастором у вітальню.

– Сер, – прошепотіла вона, я ніколи ще не чула, щоби хтось так говорив про Бога. Не могли б ви навчити мене короткої молитви? Знаєте, у мене нема освіти, але я хочу молитися.

– Звичайно, – відповів Андре привітно, я навчу вас молитви. Так ви будете молитися кожного дня протягом тижня, поки я знову не вернуся сюди. Тоді поговоримо далі.

– Тільки, будь ласка, дуже короткої молитви, сер. Довгу я не запам’ятаю.

– Вона дуже коротка – лише п’ять слів, по одному слову для кожного пальця на вашій руці, так, що ви не забудете. Ось вона: «Господи, покажи мені, яка я».

Коли через тиждень пастор повернувся, то, привітавшись із господарем, він першим ділом запитав про цю жінку, яка мила вікна. Господар зітхнув:

– Здається, їй стало ще гірше, ніж раніше. Кожного разу, як я її бачу, вона плаче. Якщо це буде так далі тривати, мені прийдеться її звільнити. Її поведінка впливає на інших.

Пастор пішов її шукати.

– Ну ось я повернувся, – сказав він, заставши її за роботою. – Ви не забули ту молитву? Чи молились ви нею кожного дня?

Сльози бризнули у неї з очей. Вона сплеснула руками:

– Я повторюю її кожного дня і мені стає все гірше. Щодня мені приходять на пам’ять нові гріхи, які я будь-коли зробила, і на серці мені все важче і важче. Що ж робити?

– Я скажу вам, що потрібно робити! Не моліться більше тією молитвою. Я навчу вас іншої.

– Тільки короткої, сер. Не забувайте, що я не вчена і не можу багато запам’ятати.

– Дуже короткої. Як і раніше – лише п’ять слів. По одному слову для кожного пальця на вашій руці. Ось вона: «Господи, покажи мені, який Ти».

– І як довго я маю так молитися?

– Ви можете молитися так все своє життя.

Через кілька років Андре Джексон знову відвідав ті місця, щоби проповідувати у новій церкві, яку відкрили неподалік від готелю. На цьому богослужінні було дуже багато людей. Андре був вражений радісними обличчями молоді і їхнім співом. Коли він висловив з цього приводу своє захоплення, новий пастор сказав:

– Я уже вдячний Богу за нашу молодь. Але це не моя заслуга. Їх цьому навчила одна сімейна пара, яка проживає в цьому районі. Одружились вони не так давно і проводять велику роботу серед дітей і підлітків. Дружина – як друга мама для всієї молоді. Це незвичайна історія. Жінка індіанського походження і зовсім неосвічена.

– Я хочу з нею зустрітись, – сказав Андре.

Прuваблива, акуратно одягнута жінка підійшла до них і потиснула гостю руку.

– Ви ще пам’ятаєте мене, сер? – запитала вона і засміялася, побачивши на обличчі розгубленість. – Я і не сподівалася, що ви мене впізнаєте. Пам’ятаєте молитву, що по слову на кожен палець?

Звичайно, Андре згадав. Вона продовжувала:

– Після того, як ви поїхали, я молилася цією молитвою щодня. І Господь показав мені, який Він є. Я вчуся все більше Його любити. О, сер, я буду молитися цією молитвою до тих пір, поки не побачу Його обличчям до обличчя.

Ця жінка не тільки побачила свої гріхи, але і навернулася до Ісуса. Дізнавшись, що всі гріхи прощені, вона залишила смуток і почала нове, радісне життя, бо могла тепер дивитися вперед, на Христа, і їй не потрібно було більше оглядатися на своє безрадісне, гріховне минуле.

Джерело.

Related Post

facebook