Я росла в не дуже багатій сім’ї. Тато з мамою були дуже добрі люди, старалися заробити, як могли, але часи тоді були важкі для багатьох, тому, звичайно, росла я не у статках. Але ще з дитинства поставила собі за ціль, що як виросту, матиму все, що забажаю, і батьків не залишу, допомагатиму їм у всьому, адже дуже люблю та ціную їх.
Після отримання диплома вирішила зосередитися на побудові своєї кар’єри. Пройшла стажування в хорошій фірмі і офіційно працевлаштувалася на хорошу роботу. Практично весь свій час приділяла роботі. Завжди дуже відповідально ставилася до всіх доручень керівництва. Намагалася раніше всіх здавати презентації та звіти, а також не лінувалася затримуватися допізна на робочому місці. Природно, що мої зусилля не сховалися від очей начальства. Вже незабаром я отримала своє перше підвищення.
Потім вирушила в ресторан з сестрою, щоб відзначити цю хорошу подію. Там я і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він запросив мене на повільний танець і сказав, що я йому дуже сподобалася.
В кінці вечора ми обмінялися номерами телефонів і почали спілкуватися. Наші відносини розвивалися стрімко і вже через кілька місяців ми почали разом жити.
Через рік він зробив мені пропозицію, і ми зіграли весілля. На весілля гроші я відкладала не один рік, адже мала велику родину і хотіла з ними розділити свою радість. Весілля було шикарним, але не тому, що я хотіла похвалитися перед друзями, а тому, що майже вся моя родина з села, ми всі цінуємо і допомагаємо одне одному, я хотіла, щоб для них це свято запам’яталося на все життя, як і для мене. Батьки дуже тішилися, що мені в житті поталанило більше ніж їм. Відповідно на дорогі подарунки від родичів я і не розраховувала, адже доходи в селі маленькі, але мені було дуже приємно, що прийшли найрідніші люди. На свято прийшли усі запрошені, ніхто не відмовився. Цей день пройшов дуже весело, у щирій атмосфері, нехай і без дорогих гламурних сукнях на жінках, але зі світлими посмішками і щирими побажаннями. Я дуже ціную свою родину.
Згодом я дізналася, що чекаю дитину. Ми з коханим були раді цій події, оскільки завжди хотіли мати повноцінну сім’ю. Заради виховання нашої дитини мені навіть довелося провести певний час у декреті. Однак потім я з новими силами повернулася до роботи. Вже незабаром змогла адаптуватися до нових умов і стала знову цінним співробітником в фірмі. Природно, що моя зарплата тільки збільшувалася щороку. Більш того через 4 роки я отримала посаду заступника директора нашої фірми та гарну оплату за це.
Однак, незабаром, у нас стали погіршуватися відносини з моїм чоловіком. Він працює звичайним продавцем в магазині побутової техніки. Логічно, що його дохід значно менше ніж моя досить солідна зарплата. Але у нас все одно загальний бюджет, який ми ведемо спільними зусиллями. Але останнім часом чоловік почав скупитися через будь-якої дрібниці. Все почалося з того, що він не хотів мені купувати нове пальто, яке коштувало 5 тисяч гривень. Говорив, що старе недостатньо зносилося і що наступний сезон я ще точно можу його використовувати. Мені було важко донести до нього думку, що я повинна мати представницької вигляд, оскільки займаю керівну посаду.
А останню відпустку я збиралася провести за кордоном на хорошому курорті з коханим. Однак він вмовив мене скасувати цю поїздку. У підсумку ми поїхали до Туреччини. Потім чоловік відмовився святкувати десятиліття нашого спільного життя в тому ресторані, де ми познайомилися. Пославшись на те, що там занадто завищені ціни.
А нещодавно моя молодша сестра виходила заміж, весілля мало бути в селі. Не знаю як хто, але я свою родину дуже люблю і ціную, ми разом пережили роки бідності, і в усьому допомагали одне одному, ділили останній кусок хліба. Родина дається нам Господом, і я маю гарну родину. Так ось, ми довго сперечалися щодо подарунка. Чоловік пропонував обмежитися листівкою і тисячею гривень, адже сказав, що сестра нам на весілля принесла зовсім мало грошей. Я все намагалася пояснити, що в селі люди заробляють мало, і для неї це були великі гроші. А я зараз гарно заробляю, і маю змогу подарувати рідній людині достойний подарунок, тим паче на весілля. Але чоловік і слухати не хотів. У підсумку я погодилася, але подарувала сестрі окремий конверт, куди поклала 5 тисяч гривень. Дуже боюся, що його жадібність може стати причиною для нашого розлучення, адже я нічого не можу купити без сварки, хоча вже багато років добре заробляю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
