Українські військові перехопили розмову російських окупантів, які стоять за 30 – 40 кілометрів від столиці України Києва. У розмові один з російських військових сказав, що вони почуваються, як фашисти.
Джерело: Оперативне командування “Північ”.
Російський окупант: “Ми не бачимо тут нацистів”.
Російський окупант висловив свою думку щодо того, що його країна напала на нашу державу, щодо повномасштабної війни, яку росія розв’язала проти України. Російська пропаганда заявляла про “денацифікацію” України, але виявляється, що сама сповідує нацизм.
Окупант у перехопленій розмові сказав, що вони почуваються на нашій землі, як фашисти й окупанти.
“Ми всі ставимося до себе, як до фашистів, як до окупантів. Ми не маємо рації у цьому конфлікті, це не наш конфлікт”, – заявив ворог у своїй розмові.
Він також не розуміє, проти кого та проти чого росія воює в Україну. Військовий росії не бачить ніяких нацистів в Україні.
“Ми не бачимо тут нацистів. Ми не бачимо тут нічого. Ми розмовляємо з місцевими, вони говорять: “та ви що, нас ніколи в житті не бомбили”, – розповів солдат російської армії.
Російський солдат розповів, що ворожа армія виживає здебільшого завдяки мародерству. Він заявив, що у війні проти України його рота втратила 30% особового складу та всю техніку.
Український народ настраждався від руки окупантів, ми ніколи не забудемо цього, не забудемо їм наших дітей, не пробачимо їм цієї жорстокої війни ніколи. Дякуючи нашим ЗСУ розплата для російських загарбників прийде швидко.
Джерело – 24 канал.
Фото ілюстративне – скріншот відео.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все