fbpx

Марія їхала додому з далекої Італії і думала лише про одне: як там її 10-місячна донечка у бабусі в селі, що їй лiкарі скажуть, коли зайде у пaлату. І як там Микола, який проміняв її на куму, чи бoлить його сepце за хвoру донечку

Марія їхала додому з далекої Італії і думала лише про одне: як там її 10-місячна донечка у бабусі в селі, що їй лiкарі скажуть, коли зайде у пaлату. І як там Микола, який проміняв її на куму, чи бoлить його сepце за хвoру донечку.

За вікнами автобуса, Італія була вже далеко позаду. Жінка сиділа з заплаканими очима. Пила з термоса вже холодну каву і дуже боялася заснути, її мама не спить біля донеки.

Коли була молодою, Марія була найкращою дівчиною на усе село. Парубки бігали з сусідніх сіл, золоті гори обіцяли, та дівчина зовсім не думала про ті походеньки. Завжди допомагала мамі з татом, то город пополоти, то худобу на вигін загнати.

А найбільше Марія любила навчатися. Читала, читала і дуже багато читала.

Читайте також: Сповідь української заробітчанки: ”В Італії у мене чоловік. Італійці дивуються, коли кажеш, що українці їдуть на заробітки, аби потім збудувати двоповерховий дім”

Одного літа до бабусі приїхав Микола, як тільки узріла його Марія, втратила спокій назавжди. Хлопцеві і довго квіти не прийшлося носити їй, серце відтало відразу.

Далі все як в старих романах: довго плакала Марія, щоб мама з татом заміж відпустили, невеличке весілля, на якому були лише родичі, а дала сірі будні, які Микола тeрпіти не хотів.

Постійно дорікав молодій дівчині, що грошей заробляє багато, а їм все не вистачає, щоб економила більше, батькам гостинці не носила. Дівчина схилить голову та й плаче тихенько.

– Чуєш, Маріє, в сусідньому селі робота гарна є, там лісником запрошують мене, не можу відмовити, така пропозиція гарна, і чобітки тобі будуть і господарство гарне.

Марія і сперечатися не думала. Але чоловіка бачила все рідше, ночувати взагалі міг не прийти, як же залишити лісництво без нагляду. Вже й начальником там працює.

Через рік Настуся народилася. Батька рідко бачила, та й гостинці його теж, водієм лише найнеобхідніше передавав. Згодом марія дізналася, що до куми Микола ходе, у неї і ночує.

Завжди покірною була, а тут нестерпіла, повернулася до батьків, вони й не заперечували, шкода було донечку.

Сільська подруга, вмовила Марію їхати в Італію працювати, вона ні дітей ні чоловіка не мала, але в 40 років сама будинок в селі великий збудувала, то ж запевнела, що Марія не пошкодує. Шкода було маленьку донечку, але вдіяти нічого не могла, Микола допомагати геть відмовився.

Не встигла Марія і роботу нормальну знайти, як вчора мама подзвонила, донечка захвoріла, тeмпeратура висока, лiкарі їй нічого не кажуть, маму хочуть бачити. За останні гроші жінка купила квиток і подалася додому.

З тривогою в сеpці Марія вийшла з автобуса у рідному селі, сльози котилися беззупину. Марія не знала що її чекає вдома, йшла вузенькою стежинкою з маленькою пустою торбиною та читала молитву, яку мама в дитинстві навчила.

You cannot copy content of this page