Військовий експерт підкреслив, що кремлівського диктатора путіна вже ніхто не боїться.
Литовці свідомо пішли на ескалацію відносин з російською фіедерацією, оскільки російського диктатора путіна вже ніхто не боїться.
Про це заявив політолог та публіцист Андрій Піонтковський в інтерв’ю НВ.
“Візьміть литовців – вони ж формально виконують рішення про санкції, але ж ніхто їх не змушував ось так інтерпретувати це рішення, що не можна навіть з одного регіону росії в інший перевозити санкційні товари через литовську територію. Погодьтеся, вони свідомо пішли на якусь ескалацію”, – наголосив Піонтковський.
Варто зазначити, від 17 червня Литва заборонила транспортування санкційних товарів до Калінінграда.
В цій забороні йдеться про будівельні матеріали, метали і вугілля. Заборона також торкнулася залізничного сполучення між москвою і Калінінградом і автомобільного транспорту. Повітряні та морські шляхи не підпадають під санкції.
Джерело – ТСН.
Фото ілюстративне – скріншот.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться