Наталя свою донечку ростила сама. З батьком її вони не одружувалися, хоча молода мама мріяла про це. Вона дуже кохала Олександра, молодого хлопця, який закінчував військове училище і повинен був отримати розподіл. В розмовах вони завжди мріяли про тихе сімейне життя, Наталя вірила, що вони будуть разом назавжди, тому довіряла Олександру повністтю.
Вона й подумати ніколи не могла, що за розподілом він зібрався їхати зовсім з іншою дівчиною, а з Наталею лише проводив вільний час, в очікуванні того, що скоро поїде і забуде про неї назавжди, і ці пригоди залишаться далеко в минулому.
Коли Наталя дізналася, що чекає дитину думала, що коханий дуже зрадіє, однак замість радості у Олександра був шок. Він спробував пояснити дівчині, що не готовий мати дітей на початку становлення своєї військової кар’єри. Наталя все зрозуміла, але вона твердо вирішила, що хоче стати мамою цієї дитини, і відразу зізналася батькам. Батьки, на велике здивування хлопця, ганьби не хотіли, тому швидко зробили все, щоб весілля відбулося.
Олександр був дуже злий, його кохання до Наталі враз зникло, але піти проти волі своїх батьків не міг, тим більше вони дуже любили свою невістку. А на весілля, на превеликий подив Наталі приїхала нова кохана майбутнього чоловіка.
Коли вже всі запрошені гості сиділи за столом і щиро вітали молодих, хтось покликав нареченого на вулицю. Уже пройшло більше пів години, але він не повертався. Гості пили, їли, грала музика, молодь танцювала. Але Наталя, в очікуванні чоловіка, підійшла ближче до вікна, а потім покликала батьків та свекрів. Коли глянули вниз з другого поверху дитячого садка, де відбувалося весілля, побачили між гаражів Олександра та його коханку, які навіть не звертали уваги на оточуючих їх людей.
Наталля миттю зняла білу весільну фату, кинула під ноги танцюючим людям і пішла додому. Не встигнувши одружитися, вони розлучилися. Олександр таки поїхав за розподілом з ким хотів, а Наталя народила здорову дівчинку.
Її донечку виховували всі – бабусі, дідусі, сестра і Наталя. Наталю постійно підтримували рідні люди, в усьому допомагали. Вона зуміла закінчити інститут, знайти хорошу роботу. Час минав, непомітно дочка виросла, вже й шкільні позаду, випускний, вже й інститут за плечима.
Наталя заміж виходити не поспішала, хоча у неї було чимало шанувальників, адже дівчина була дуже симпатичною. Спогади про нещасне перше кохання заважали їй вірити людям ще довгі роки. І ось вже проблиски сивини в волоссі, хоча Наталя ще молода красива жінка. Дочка стала самостійною, вдома не буває місяцями, має своїх справ багато.
Від того, що всі дні проходили в самотності та смутку, Наталі було геть важко, тому вона завжди намагалася поїхати у село до стареньких батьків, і на душі їй там ставало легше. Поруч з їхнім будинком довгий час був порожній сусідський будиночок. Його господарів вже давно нестало, діти все не могли його продати. В один із приїздів Наталя побачила у дворі молодого чоловіка.
Мама сказала, що він купив будиночок не так давно. Розлучився з дружиною, ніде було жити. Іноді заходить щось попросити, буває і допоможе щось по господарству. Якось Наталя в городі копала картоплю, коли почула за спиною голос:
– Добридень! Давайте я вам допоможу. Не гоже жінці перепрацьовувати, тим більше такій симпатичній.
– Здрастуйте, та мені не важко, я сама якось справляюся, – вдячно посміхнулася Наталя.
– Але ж я грошей у вас за це не прошу, мені щось потрібно робити, нудно вдома сидіти, думки погані в голову лізуть, постійно роботу шукаю.
Незабаром картопля була викопана, на вулиці старенькі батько з матір’ю поставили стіл. Парувала картопля, засмажена салом та цибулею, пахли малосольні огірочки, лежав оселедець з цибулькою.
Так вони познайомилися, чоловік, якого звали Андрій, виявився з почуттям гумору, був молодший Наталі на шість років. З цього дня не встигала вона зайти в будинок до батьків, коли приїжджала, як Андрій з’являвся тут як тут. Та й Наталя стала частіше їздити в село, наче шукала там якусь розраду.
Ходили разом в ліс по гриби і ягоди, сиділи біля вогнища. Так між Наталею та Андрієм виникло почуття, і жінка сама не помітила, як одного разу виявилася в його будинку.
Ювілей старенького батька Наталі вирішили відсвяткувати з розмахом, накрили шатро, запросили мало не все село. В той день приїхала в село і донька Наталі, привітати свого дідуся.
Вона нічого не знала про роман своєї мами. Побачила чоловіка, який клопотав біля столу, допомагав матері і бабусі закохалася в Андрія з першого погляду.
– Мамо, а що за красень поруч з вами ходить, звідки він тут такий взявся? Ніколи тут його не бачила, коли приїжджала до дідуся з бабусею – запитала вона.
Наталя ніяково знизала плечима. Вона ловила погляди дочки весь вечір. Бачила, як та намагалася нав’язливо спілкуватися з Андрієм. Стало недобре, дочка суперниця – все що завгодно, тільки не це.
А Андрій тим часом постійно кидав на Наталю погляд і знизував плечима, показуючи очима на її доньку. Він зрозумів, що йому потрібно піти. Гості розійшлися, все прибрано, батьки пішли відпочивати.
– Піду, пройдуся, – сказала донька Олена.
– Мені з тобою може піти? – запитала Наталя.
– Та ні, мамо, ти втомилася за день, йди, відпочивай, – обійняла Олена матір і пішла.
Наталя вийшла в темряву майже слідом і побачила, як промайнув силует дочки в чужому дворі. Через пару годин рипнули двері, Наталя прикинулася, що спить. Дочка прийшла додому, і лягла спати в кімнаті мами.
По обличчю Наталі текли гарячі сльози, вона зрозуміла, що доля в черговий раз відвертається від неї.
– Як погуляла вчора, Оленко? – запитала вона вранці дочку.
– Я закохалася, мамо! – потягнулася дочка і схопилася з ліжка, – закохалася з першого погляду. Який чоловік той Андрій! Просто мрія моя!
– У вас щось було?
– Ех, якби! Розмовляли з ним лише весь вечір!
– Не застарий для тебе?
– Що ти мама, навпаки! Це добре, що він старший, мудріший за мене.
Відтоді Олена зачастила в село до бабусі і дідуся, стала проявляти особливу турботу про стареньких. Знаходила привід попросити сусіда про послугу. А Наталя – навпаки, приїжджала все рідше. У Наталі не було можливості з ним навіть поговорити, та й не хотіла вона більше цього.
А одного разу дочка захворіла і не змогла поїхати, Наталя вирушила в село сама. Андрій чекав її з нетерпінням, ввечері покликав прогулятися. Наталя сказала, що погано себе почуває.
– Чому ти стала така холодна до мене, щось трапилося? – запитав Андрій.
– Нічого не сталося, відпочили і вистачить, – відповіла вона
– Так для тебе все гра? – розлютився Андрій.
– Ми дорослі люди, захопилися, буває, – відповіла Наталя.
– Я не захопився, я щиро кохаю тебе!
– Іди додому, втомилася я, спати хочу.
– Я тобі не вірю, Наталю, відчуваю, що щось сталося, не бреши мені, скажи правду, будь ласка.
– Хочеш правду? Добре, Андрію. У тебе закохалася моя дочка і я не можу стояти у неї на шляху. Зверни на неї увагу, вона красива, молода дівчинка. Ти її покохаєш, обов’язково, чуєш.
– Ось воно що! Але мені не потрібна Олена, мені потрібна ти!
– Забудь про мене! – сказала Наталя і пішла в будинок. Вранці наступного дня вона поїхала.
Почалися тяжкі дні депресій для Наталі. Дочка одужала і стала, як раніше, їздити в село. Незабаром вона сказала, що свого таки добилася, все у них добре з Андрієм, можливо, вона вийде скоро заміж.
Наталя взяла відпустку і поїхала до моря. Ніщо не рятувало її від самотності і думок про Андрія. Це пізнє кохання заполонило її повністтю.
Відбулося весілля доньки, і Андрій переїхав до них у квартиру, на вихідні вони їхали в село. Ця туга більше тривати не могла. Бачитися з Андрієм кожен день нестерпно. Наталя переїхала до батьків у село, сказала, що не хоче заважати молодим.
Домовилася з односельцем, який їздив на машині на роботу, він по дорозі її підвозив туди і назад. Батьки були раді, стало веселіше жити разом. Коли приїжджала дочка з чоловіком, Наталя намагалася усамітнитися або знайти причину виїхати в місто.
Якось, коли всі працювали на городі, Наталя прасувала одяг. Андрій зайшов в будинок і підійшов до Наталі.
– Не можу більше, поки ти була вдома, було легше, а зараз у мене якась пустка в душі. Я зробив велику дурницю, що одружився на твоїй дочці, мені стало її шкода, думав, звикну, і ти будеш поруч завжди.
– Не думай навіть засмутити мою дівчинку, прошу тебе, вона не переживе, якщо ти її залишиш, – просила Наталя.
– Але я кохаю лише тебе! Невже ти цього не бачиш? Тебе одну любив і люблю! Господи, та зрозумій ти це нарешті!
– Що тут відбувається? – почула Наталя голос дочки за спиною.
– Та нічого, посперечалися трохи, то пусте.
– Мамо, я все чула! Що це було? Не мовчи!
А Наталя мовчала, сльози зрадницьки капали з очей.
– Я кохаю твою маму! Що тут незрозумілого? Я кохав її ще до того, як ти сюди приїхала, у нас все було добре, поки не з’явилася ти. Ти дуже гарна, мила, чудова дружина. Я думав, що звикну, покохаю тебе згодом. Мама твоя відмовилася від мене заради тебе. Ми всі зробили велику дурницю, мої дорогі жінки.
Дочка стояла вражена почутим, дивилася на матір, обличчя якої геть було зморене смутком. Лише зараз Олена помітила че дуже чітко, і подумала, чому вона раніше цього не бачила.
– До речі, я дано хотіла сказати, що теж зробила дурість, поквапившись з весіллям, думала, що покохала, а насправді просто захопилася. А потім все пройшло. Я така рада, що зараз все вирішилося і мені не треба брехати і вивертатися. Ми абсолютно різні люди, так що я з задоволенням анулюю цей шлюб, – посміхнулася Олена. Вона стала збирати речі.
– Не проводжайте мене, любі, доберуся сама і мене буде кому зустріти, не хвилюйтеся, – підморгнула вона здивованим Наталі і чоловікові.
Ніхто не знав і не бачив, як дівчина плакала, кинувшись в зарості трави над дорогою. Їй здавалося, що вона більше нікого так покохати не зможе. Але молодість є молодість. Буквально через пару місяців вона поринула в новий роман, який закрутив їй голову і вона була щаслива, що цей непотрібний нікому шлюб розпався.
Тільки коли дочка вийшла в черговий раз заміж і Наталя побачила, що вона щаслива, знявся з душі камінь. Сьогодні в селі протікає їх безтурботне і щасливе життя з Андрієм.
Часто приїжджає дочка з внучкою, тоді будинок оживає, в ньому багато сміху і шуму.
Наталя старіє красиво, намагається виглядати гарно, адже має молодого чоловіка, для якого краще неї немає нікого на світі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
