Триває війна, Україна вже 18 днів мужньо відбиває удари ворога на всіх фронтах, нам допомагає весь світ, ворог терпить масштабних втрат і в особовому складі, і в техніці.
Ведуться переговори, які поки не привели до бажаного для України результату, але українська сторона не збирається відмовлятися від своїх вимог, і вже сьогодні Подоляк у своєму зверненні сказав, що російська делегація вже перестала говорити ультиматумами.
Росія вже заявляє, що готова до прямого діалогу Зеленського і путіна. Радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк каже, це може відбутися згодом, передає 24 канал.
Коли саме відбудуться переговори, Подоляк не сказав, але зазначив, що до цього «вже не так довго треба йти».
Нашого Президента знає і підтримує весь світ. Подоляк пояснив, у чому полягає принципова різниця між президентами України та росії. Володимир Зеленський як глава держави приймає активну участь у всіх сферах життя країни і завжди відкритий до діалогу. Він постійно спілкується з усіма світовими політичними лідерами.
Росія – країна-агресор, яка жила у своєму ілюзійному світі. Вони вважали, що захоплять Україну за два дні, та їхній план провалився. І зараз, через 2 тижні після початку війни це змінилося. Представники делегації країни-агресора підкреслюють, що вони готові до прямого діалогу між главами наших держав, – заявив Михайло Подоляк.
Радник Офісу Президента додав, що наразі триває пошук країни, яка могла б стати безпечним майданчиком для переговорів. Найймовірніше ним можуть стати Ізраїль або Туреччина.
«Зараз за допомогою наших партнерів, які хочуть виконувати роль посередників, ми шукаємо місце. А також напрацьовуємо пакет домовленостей, які будуть враховувати позицію України», – зазначив Подоляк.
Джерело – ТСН.
Фото з інтернету.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна