Я виходила заміж за чоловіка, який уже мав перший шлюб. Так, у них з дружиною все скінчилося, і до того, як ми з ним познайомилися, він уже був розлучений. У першому шлюбі у нього була донька. Коли ми почали лише зустрічатися з чоловіком, я бачила, що він добре до них ставиться, особливо до своєї доньки. І в моїй очах він ставав лише справжнім та відповідальним чоловіком.
Ми з ним одружилися через два роки, після того, як він розлучився зі своєю першою дружиною.
Я з усім мирилася: його добровільні аліменти; поїздки за кордон – на перші два тижні його відпустки на рік літали ми з ним, другі – він зі своєю дочкою; повна оплата різних гуртків, які відвідувала донька, зараз – школа, обіди, додаткові заняття; їх спільні походи у всякі розважальні центри; одяг і гаджети. І чим дорослішою стає його донька, тим більшими стають її апетити.
Як він ще відразу мені сказав, що йому належить половина квартири, в якій живуть колишня і дитина, а після повноліття дівчинки він збирається писати на неї дарчу.
Коли ми починали зустрічатися, я знала, що він повністтю утримує свою доньку. Він завжди гарно заробляв, тому я й не заперечувала нічого. Єдине, проти чого я була, це проти мого спілкування з нею. Не бажала я бачити в нашій квартирі, яку ми купили після реєстрації шлюбу, чужу дитину. Чоловік мене зрозумів. І за всі роки нашого шлюбу, я бачила його доньку лише один раз, і то лише хвилину.
Згодом у нас з’явився син. Я відразу попросила чоловіка, щоб він написав заяву на зменшення розміру аліментів, але він категорично відмовився. Я і з цим змирилася.
Нещодавно ми з чоловіком купили квартиру для нашого сина, на майбутнє. Разом купили: з нашим синочком завжди була моя мама, я вийшла на роботу через чотири місяці після його народження.
Щоб ця квартира не пустувала, вирішили здати її в оренду квартирантам. Встановили суму орендної плати, знайшли квартирантів, і домовилися про оплату оренди на мою картку.
Передоплату за перший і останній місяці я отримала в повному обсязі. А через місяць, коли прийшла пора знову платити, сума прийшла меньша ніж та, про яку ми домовилися.
Я відразу зателефонувала квартирантам, думаючи, що зараз почнуться всякі прохання про відстрочку. Але ні. Виявляється, мій чоловік сказав їм, щоб частину грошей вони переказували мені, а частину його колишній дружині.
Для нас це не малі гроші, і це квартира нашого сина, я не розуміла, чому ми щось ще маємо комусь віддавати. Своїй доньці порядний тато виплачує щомісяця стільки, скільки його колишня дружина і за чотири місяці не заробляє. Я ввечері вже не стерпіла, і все висказала чоловікові, чому ми повинні стільки грошей віддавати його доньці, але ж це і мої гроші та гроші нашого сина. І взагалі, батьки повинні утримувати своїх дітей разом. А не тато все оплатить і купить, а мама лише гроші рахує. Якщо йому не вистачає сміливості сказати все це своїй колишній дружині, я це можу зробити, піти до неї і поговорити.
Чоловік мого обурення не зрозумів. Лише грубо сказав, щоб я не лізла не в свої справи. А буду лізти в його колишню сім’ю, то він подасть на розлучення.
Мені довелося змиритися, адже я хочу щоб у моєї дитини був батько. Так, він хороший. Я спочатку наших відносин помилилася. Потрібно було ще відразу ставити умову не про те, що я не лише не буду бачити його дочку, а про те, що він мінімально втручатиметься у життя своєї колишньої сім’ї, лише платитиме аліменти.
А найбільше прикро, що його колишня дружина знає моє ставлення до цього, і лише зловтішається, знаючи, що чоловік мене не слухає.
А що я можу вже зробити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
