fbpx

Кінець безоплатного проїзду: монетизація пільг почнеться з Львівщини

Уже влітку цього року на Львівщині пільговики перестануть їздити безплатно у громадському транспорті. А все тому, що держава запроваджує пілотний проект монетизації пільг, тобто гроші людям видаватимуть «на руки». У подальшому ж монетизація має торкнутися і субсидій на оплату комунальних послуг, пише ZIK.

Із 1 липня у Львівській області буде запущено експеримент із монетизації пільг, а вже з 2018 року, за наслідками цього експерименту, планується проведення повної монетизації пільг по всій країні, повідомив міністр соціальної політики України Андрій Рева.

«Держава за весь час взяла на себе надмірні зобов’язання. Тому ми бачимо єдиний вихід із цієї ситуації – монетизація, тобто грошова компенсація кожному пільговику замість надання пільг у натуральному вигляді», – зазначив міністр.

За його словами, сьогодні на пільгові програми використовується до 15 млрд грн, це на рік. У 2018 році, якщо взяти всі програми, які мають фінансуватися, це буде близько 20 млрд грн.

Навіщо потрібна монетизація?

Експерти пояснюють необхідність монетизації пільг тим, що це має створити стимули для громадян до енергозаощадження.

«Умовно кажучи, якщо ви спожили менше, ніж для вас було передбачено, і можете частину своєї субсидії отримати у вигляді живих коштів, тоді ви, звичайно, будете намагатися спожити менше. Тобто це гарний ринковий інструмент, коли самі люди можуть для себе порахувати, скільки, наприклад, їм буде коштувати утеплення будинку, скільки вони отримають додатково коштів, якщо зекономлять тепло, і чи для них це рентабельно. Відповідно, це стимулюватиме людей вживати таких заходів, які дозволять їм заощадити», – зазначив у коментарі ІА ZIK економічний експерт, член Стратегічної групи радників при Кабінеті Міністрів України Павло Кухта.

Натомість зараз, за його словами, субсидії фактично нараховуються у вигляді взаєморозрахунків між бюджетом, «Нафтогазом України», облгазами, теплогенеруючими компаніями тощо. «Тобто це така складна система взаєморозрахунків, коли до людей чи навіть до цих компаній, які постачають людям тепло, кошти не надходять. Ця система, по-перше, така складна і заплутана, що в ній можливі маніпуляції і певні зловживання. А по-друге, вона не стимулює людей до енергозаощадження. Адже нашою кінцевою метою є знизити споживання енергії за рахунок підвищення енергоефективності. А для цього треба, щоб у людини був інтерес мінімізувати споживання енергії. Це доволі складно і неможливо зробити в один крок – просто взяти і роздати гроші, тому що тоді, найімовірніше, люди просто не заплатять за компослуги, а потратять гроші на щось інше. Відповідно, може початися криза неплатежів. Тому цей перехід має бути покроковий і системний», – наголошує експерт.

Як це може виглядати на практиці

Як же забезпечити, аби ці кошти йшли насамперед на оплату комунальних послуг, а не витрачались на якісь інші цілі? В уряді наразі не називають конкретного механізму, як це буде реалізовано.

Павло Кухта зазначає, що спочатку монетизація може відбуватися на рівні постачальників послуг, тобто кошти надходять на якийсь персоналізований рахунок споживача у компанії-постачальнику. А наступним кроком може бути монетизація залишків. Тобто якщо людина витратила менше, ніж була передбачена сума, залишки потім надходять на її банківський рахунок. Але для цього, звичайно, треба мати індивідуальний облік використання енергоносіїв.

Ризики для найменш захищених верств населення

Окреме питання – монетизація пільг за проїзд громадським транспортом. Очевидно, пільговим категоріям громадян будуть компенсувати певну кількість поїздок на місяць, і питання стоїть в тому, якою саме буде ця кількість. Приміром, уже зараз деякі пільговики побоюються, що їм компенсують, скажімо, 20 поїздок на місяць, тоді як їздити насправді необхідно більше. Тобто за «понаднормові» поїздки доведеться доплачувати, а отже, люди опиняться «у мінусі».

«Транспорт – це взагалі парафія місцевих органів влади. Це питання має вирішуватися індивідуально для кожного міста, залежно від того, які в нього є ресурси і який транспорт потрібен. Наприклад, ситуація у Кривому Розі, протяжність якого понад 100 км, і ситуація у Львові може дещо відрізнятися.

Але треба все ж таки розуміти, що соціальну щедрість може собі дозволити тільки багата країна або багате місто. Україна бідна країна, і міста в ній, зазвичай, бідні. Тому вони мають насамперед думати про те, як стати багатими, як заробити гроші і, відповідно, наявні ресурси грамотно й обережно витрачати. Тому логічно було б виходити з того, що така допомога має надаватися зовсім незахищеним прошаркам населенням, а всі інші, можливо, мають доплачувати за якісь додаткові поїздки», – зазначає Павло Кухта.

З іншого боку, монетизація пільг на проїзд може бути вигідною для мешканців сільської місцевості, які громадським транспортом не користуються або користуються дуже мало. Тоді вони зможуть використати ці кошти на інші цілі.

«Пенсіонер, ветеран чи інвалід, який проживає у селі, має номінальну можливість їхати безкоштовно у міському транспорті, але для нього ця послуга фактично неактуальна. Йому краще отримувати певні кошти і ними розпоряджатися на всій розсуд, у залежності від структури своїх витрат. Тому, звичайно, для споживачів це набагато зручніше, але це додаткове навантаження на державний і місцеві бюджети. З цим якраз і можуть бути проблеми», – зазначив голова Комітету економістів України Андрій Новак

«Загалом є велике питання: всі типи пільг будуть монетизовані чи тільки окремі. Тільки по ходу експерименту, мінімум за два-три місяці, буде зрозуміла динаміка», – додав він.

Варто зазначити, що за наявною інформацією, експеримент на Львівщині стосуватиметься насамперед пільг на проїзд у громадському транспорті. Наразі у Львівській облдержадміністрації не називають конкретних цифр – кажуть, іде процес узгодження з Міністерством соціальної політики, після чого буде оприлюднена вся інформація.

Читайте також: МІНІСТР ЗАЯВИВ, ЩО АБОНПЛАТА ЗА ГАЗ НЕ ЗМІНИТЬ СУМИ В ПЛАТІЖКАХ

You cannot copy content of this page