Оскільки наступ росії на Україну терпить нищівного удару, власні ресурси окупантів вичерпуються, тому вони дуже сподіваються на підтримку Білорусії.
Лукашенко підтримує путіна, і допомагає йому, хоча офіційно заявляє, що він не втручається. Нещодавно він заявив, що його країну хочуть нібито силою втягнути у війну рф проти України.
Проте 1 березня речник регіонального управління сил тероборони “Північ” Віталій Кирилов підтвердив, що в Чернігівську область зайшли білоруські війська.
Але білоруси не хочуть воювати з українцями. В мережі з’явилося повідомлення про те, що білоруський десант сидть у лісі й не хоче перетинати кордон. Біля кордону Білорусі та України стоїть група білоруських десантників. Їм дали наказ перетнути кордон і атакувати, проте вони цьому противляться.
У ЗСУ це пояснили вкрай низьким морально-психологічним станом бійців. Ці дані нашої розвідки оприлюднили 3 березня. У них був наказ перетинати кордон, але не тільки солдати, а й офіцери не хочуть цього робити.
Розуміючи ситуацію, у Білорусі чоловіки масово втікають за кордон, проукраїнські білоруси не хочуть воювати проти наших військових, тому виїжджають зі своєї країни. Про це повідомив радник міністра внутрішніх справ України Вадим Денисенко.
«Наша інформаційна кампанія починає пояснювати не тільки росіянам, але й білорусам, що їм ця війна непотрібна», – зазначив він.
Тож згідно з даними МВС, зараз почалась масова втеча чоловіків за межі Білорусі. Вони налякані та деморалізовані. Чоловіки бояться, що їх скоро можуть призвати до армії і тому починають втікати, – пояснив Денисенко.
Через це Лукашенко теж боїться і розуміє, що вводити війська в Україну – не найкраща ідея.
Джерело – 24канал.
Фото з інтернету.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна