Юро, іноді мені здається, що для твоєї сестри ми просто безвідмовний гаманець, а не рідні люди, — Катерина з тріском закрила ноутбук і втомлено потерла очі. Юрій завмер. — Катрусю, ну чого ти знову починаєш? У Мар’яни справді зараз не найкращий період, їй просто потрібна наша підтримка, — Юрій спробував говорити якомога м’якше, підходячи ближче до дружини. Він поклав руку їй на плече, сподіваючись, що цей жест зможе трохи заспокоїти її гнів, але Катерина лише відсторонилася. — Підтримка? Юро, ми підтримуємо її вже понад п’ять років! Вона знову просить чималі гроші, обіцяє повернути за місяць, та ще й з якимись вигаданими відсотками. Ти сам віриш у ці казки? — Катерина підвелася зі стільця, її очі блищали від обурення. Вона почала ходити кімнатою, активно жестикулюючи. — Щоразу, коли у неї з’являється нова геніальна ідея, ми стаємо першими, до кого вона біжить. І щоразу результат однаковий — наші фінанси зменшуються, а її список обіцянок збільшується. Юрій зітхнув. Він розумів, що дружина багато в чому права, але Мар’яна була його старшою сестрою
— Знаєш, Юро, іноді мені здається, що для твоєї сестри ми просто безвідмовний гаманець, а не рідні люди, — Катерина…