Коли я перший раз потрапила в лікарню, хтось з знайомих сповістив про це сина, і він через пару годин вже разом з невісткою були у мене в палаті. Зробили вигляд, що нічого не сталося, і що ми наче всі ці роки і не жили кожен своїм життям. Я не могла повірити, що так буває, адже зрозуміла, що ні син, ні невістка не тримають на мене зла
Ніколи не знаєш, як життя повернеться, тому не можна бути категоричною – це я вже добре усвідомила і зрозуміла. Коли…