Наприкінці вечора Наталка вже зібралася йти додому, але раптом зупинилася, і витягла з сумочки яскравий конвертик. – Ось, на, візьми, ледь не забула. Це – тобі подарунок від синьйора Роберто. Він просив мене вручити його тобі на твій день народження. Ліда аж ніяк не очікувала, що син синьйори Анни, яку вона доглядає, крім того, що платить їй щомісяця зарплату в тисячу євро, ще зробить їй такий подарунок. Вона з цікавістю заглянула в конверт, там було дві тисячі євро, і записка: “Дякую, Лідо. Ти белла”
– Мамо, ми так і думали, що ти святкувати нічого не збираєшся, тому ми тобі дітей залишимо, а самі поїдемо…