Коли Марина дізналася про моє повернення в місто, вона вирішила мене запросити на своє весілля. Зробила вона це трохи дивно, бо ні запрошення не було, ні якоїсь спеціальної зустрічі, а так – вона одним реченням по телефону сказала, що весілля в суботу, мовляв, якщо хочеш – приходь. Що подарувати найкращій подрузі в день її весілля – я просто не уявляла. У мене і справді не було грошей, від слова зовсім. Купила те, що змогла, а подруга мене перед усіма осоромила
– Лізо, приходь до мене на весілля. Зможеш у цю суботу? – зателефонувала мені моя подруга дитинства Марина. Я дещо…