Navigate
X

В той день Петрунелія вирішила не сідати в автобус, а пройтися пішки. Їй треба було освіжити голову і все обдумати. Сума і справді для неї була величезною, але дівчина вирізнялася впертим характером, і була не з тих, хто звик здаватися. Мама була для Петрунелії єдиною рідною людиною. Батька свого вона не знала, мама народила її, що називається, «для себе», у віці майже 40 років. Єдине, що було відомо дівчині, що цей чоловік був одружений, з сімʼї йти, очевидно, не збирався, і мав ім’я Петро, в честь нього мама і назвала її цим дивним, і зовсім не жіночим, як їй завжди здавалося, іменем

– Петрунеліє, зайдіть зараз до мене, – лікар обережно заглянув в палату і покликав дівчину, що сиділа біля маминого ліжка.…

user2

Останнім часом синові Ірини живеться непросто: він в сім’ї працює один, грошей ні на що не вистачає, ще й туляться втрьох в малій однокімнатній квартирі. Тоді невістка сама звернулася до свекрухи і попросила, щоб вона квартиру свою продала, гроші розділила між донькою та сином, а сама жити до них переїхала, ще й онука гляділа б їм. І пропозиція навіть не дуже погана була, але Ірина відмовилася відразу, чим лише гірше зробила для всіх

У Ірини Дмитрівни є син і донька. Вони вже давно дорослі та самостійні люди. Донька її вийшла заміж давно, живе…

Z Oksana

Лариса не знаходила собі місця, бо вона вже більше години чекала чоловіка, а він спізнювався. Вони мали йти в гості до її батьків, тож дружина не розуміла, куди подівся її чоловік. Не прийшов Михайло вчасно додому не просто так, він в неділю зранку пішов в церкву, а потім попрямував не додому, а до кума, бо знав, що там його більше чекають. Не почувався щасливим Михайло в сімейному житті, останнім часом він почувався банкоматом для своєї дружини

Лариса не знаходила собі місця, бо вона вже більше години чекала чоловіка, а він спізнювався. Вони мали йти в гості…

user2

Синку, яка ж я рада за тебе! Який ти у мене молодець! – сплеснула руками Оксана. – Мамо, це ще не всі сюрпризи, – посміхнувся Дмитро. – Ми з дружиною хочемо, щоб ви з батьком жили з нами, тут місця на всіх вистачить! Оксана і не думала, що в її житті все ще може так круто змінитися. Але доля приготувала для них з Павлом отакий от сюрприз – добрих дітей, які не забули про своїх батьків

Оксана все своє життя тільки й те робила, що дбала про інших. Про себе вона звикла думати в останню чергу.…

user2

На Великдень ми з чоловіком їздили до мами, вона зараз живе з моїм братом і його дружиною. Ще з першого дня їх весілля мама дуже годила невістці: вона готувала для них, прибирала і навіть прала їх речі. Брат привів невістку в мамину квартиру, тому я думала, що саме вона буде мамі догоджати. А коли приїхала до них на Великдень, то дуже розчарувалася, адже не знала, як там мама з ними живе

Відразу, як мій рідний брат одружився, він привів свою дружину, нашу невістку, жити до нас додому, де, на той час,…

Z Oksana

Світлано, та ти аж світишся від щастя! Розповідай, що там у тебе сталося, – прониклива бабуся відразу побачила зміни в поведінці онучки, яка повернулася з навчання на канікули зовсім іншою. – Та нічого особливого, я сесію на відмінно здала, – зашарілася Світлана. – Ти вже 4 роки усі сесії здаєш на відмінно, але ще жодного разу я тебе такою не бачила. Ану, розповідай бабусі все як є, ти ж знаєш, що я завжди тебе підтримаю і зрозумію

– Світлано, та ти аж світишся від щастя! Розповідай, що там у тебе сталося, – прониклива бабуся відразу побачила зміни…

user2

Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік. Я була відверто подивована, адже за 5 років, що ми разом, таке сталося вперше. Всі попередні рази Віктор просто забував про моє свято. Але цього разу ще в середу він сам згадав, що у мене день народження в неділю. Звичайно, що я зраділа. Сподівалася, що він готує мені подарунок. До того ж, у мене кругла дата – 30 років

– Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав…

user2

Іване, зрозумій мене правильно, але краще б ти додому йшов. Не ображайся, я тебе не виганяю, але знаю твою Галину – вона як дізнається, що ти знову був тут, то не солодко мені буде – каже Марія. – От до чого це? Хіба тебе хтось питав що? Ми з кумом прийшли, накривай, Маріє, стіл. А з своєю дружиною Іван і сам розбереться, – розважливо наказав Павло, який сам запропонував кумові, щоб той з церкви йшов відразу до нього в гості. Павло ж запросив кума якраз на ті славнозвісні вареники, які його дружина ліпить – в жодному ресторані таких смачних не знайдеш

– Іване, зрозумій мене правильно, але краще б ти додому йшов. Не ображайся, я тебе не виганяю, але знаю твою…

user2

То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он який будинок має, триповерховий, ні в кого такого навіть близько в окрузі нема. А їй все мало». Та на пересуди Ольга не зважала, вона була з тих людей, що пильнують лише себе і своє життя. Вона для себе вирішила, що треба хоч спробувати

– То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки…

user2

Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини онуку купив коляску за 20 тисяч гривень. Тато для Аліни був усім її світом, бо виховав її сам. Коли внук у нього народився, він не чувся від щастя, поїхав в магазин, вибрав найдорожчу коляску, і поїхав з подарунком до дітей. – Аліно, що будемо робити? Мама теж коляску купила, але ще дорожчу, ніж твій батько. Богдан покликав дружину на кухню, поки бабуся з дідусем гралися з онуком, щоб порадитися, що робити. Дві коляски їм точно не треба

– Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна…

user2