Navigate
X

З Ольгою я дружила багато років, ми з нею гарно ладнали, багато спілкувалися, мали спільні інтереси. Ольга, правда, живе заможніше ніж я, але воно й не дивно, ми живемо в селі і я одна виховую дитину. Та всього одна зустріч дуже змінила її ставлення до мене, я й ніколи не молгла подумати, що вона людина така

Чимало днів я задаюся питанням, на яке поки не маю остаточної відповіді, хоча вважаю, що в цьому права саме я.…

Z Oksana

Бач, яка синьйора приїхала! Каву їй в ліжко подавай! Поїдеш в Італію, буде тобі там кава! – отак мене зустрів чоловік, коли я додому у відпустку приїхала. І тут я згадала про слова моєї сусідки Марії, яка не раз мене попереджала. – Марино, це ваша сімʼя, ти звичайно, роби як знаєш, та здається мені, що занадто добре твоєму Богдану за твої гроші живеться! – якось зателефонувала мені сусідка в Італію. Я час від часу виходжу з нею на зв’язок, щоб знати, що діється у мене вдома, бо Марія з тих людей, які все бачать і все знають. А чоловікові своєму я коли не зателефоную, він постійно мені одне і те ж каже – “Не хвилюйся. У нас все добре”

– Бач, яка синьйора приїхала! Каву їй в ліжко подавай! Поїдеш в Італію, буде тобі там кава! – отак мене…

user2

Ситуація була дуже неоднозначна. Ми з сестрою приїхали до мачухи, щоб тата додому забрати. Стояли на її подвір’ї, і не знали, що нам робити. – Діти, я все розумію, і якщо така справа, то нехай ваш батько з вами їде, – сумно сказала Ольга, друга дружина мого батька, і відвернулася, щоб ми не бачили, як у неї з очей котяться сльози. Так захотіла наша мама, і вона попросила, щоб ми це зробили. Вона добре все обдумала, і вирішила, що батько має бути в сім’ї

– Діти, я все розумію, і якщо така справа, то нехай ваш батько з вами їде, – сумно сказала Ольга,…

user2

Бідненько ти тут живеш, мамо. Але ти сама винна. Мала будинок, і все Лілі віддала, – Максим відразу почав картати маму. Валентина Федорівна не мала йому що сказати на це, тому просто опустила голову. – Мамо, я пропоную тобі жити з нами. Продавай цей будиночок, гроші, звичайно, тепер я заберу. І ще, пенсія у тебе хороша – також все будеш мені віддавати, – скомандував Максим. Валентина Федорівна глянула на нього і рішуче відповіла. – Ні, діти, ні до кого більше я не поїду. У вас своє життя, а у мене своє

– Збирайся, мамо, поїдеш до мене жити, – скомандувала дочка Валентини Федорівни, щойно з хати розійшлися люди. Вдома був поминальний…

user2

Нещодавно я дізналася, що мій брат приїде з заробітків і грошей багато привезе. Інша б раділа, а я засмутилася. Поки його не було, я батьківську хату в селі на себе оформила, але він прописаний тут і його частка тут є. У Романа характер зовсім не простий, ми з ним ніколи не ладнали, тепер я й не знаю, що далі буде

Знаєте, іноді люди розповідають історії життєві, в яких хочуть похвалитися чимось, або радіють за когось, мені самій приємно таке читати.…

Z Oksana

Ольга їхала додому дуже засмучена. – Ну чого їм ще треба? Я ж їх не куди-небудь, а у великий будинок кличу, де є всі зручності. А вони взяли і відмовилися. Вже кілька тижнів Ольга серйозно обдумувала питання, як бути з батьками. Вони у неї не молоді, мамі 80 років, батькові 82. Живуть обоє в своїй квартирі, яку тато ще колись отримав на роботі. Хвилювалася дочка за літніх батьків, тому і надумала їх до себе забрати. Навіть з чоловіком вже це питання узгодила. Але батьки на переїзд категорично не погодилися

Ольга їхала додому дуже засмучена. – Ну чого їм ще треба? Я ж їх не куди-небудь, а у великий будинок…

user2

Мамо, не приходь до нас більше, – якось сказала мені моя дочка. Я якраз біля дверей взувалася, і спочатку навіть подумала, що мені це почулося. Але ні, дочка повторила, щоб я не ображалалася, але мені не варто до них приходити. – Розумієш, мамо, Олегу не подобаються твої візити. А ти розумієш, що все, що у нас є, належить його батькам, тому я маю прислуховуватися до його думки. Мамо, ти сама винна. Подивися, як ти виглядаєш. Мені соромно за тебе, – без жодної нотки жалю сказала донька

– Мамо, не приходь до нас більше, – якось сказала мені моя дочка. Я якраз біля дверей взувалася, і спочатку…

user2

Донечко, ти маєш мені допомогти. Тобі от як в житті пощастило, і це тому, що я, твоя мама, в тебе вірила, – каже мені по телефону мама. – Ти про що, – питаю. – Про яку допомогу йдеться? – Купи мені однокімнатну квартиру, а я відразу її на тебе оформлю. Я не можу з ними жити, мені треба жити окремо, я спокою хочу, – стала проситися мама. – Мамо, у мене немає таких грошей. Квартира – це занадто дорого, навіть на однокімнатну я не потягну, – пояснюю. – Але ж у тебе є багатий чоловік, от в нього і попроси

Я тримала документи в руках і не могла зрозуміти, як рідна мама могла зі мною так вчинити. Мій брат, який…

user2

Пішов до молодої, а свою дружину з дітьми лишив напризволяще, – говорили за спиною Павла Степановича люди. – Ага, а ще показував з себе зразкового сім’янина. Коли Павло вирішив йти з сім’ї, про це не говорив хіба що лінивий. Люди дуже по-різному ставилися до цього – хтось його засуджував, але близькі люди, які знали, як було все насправді, розуміли, чому він саме так вчинив. Та й самому Павлу рішення це далося дуже непросто. Він не планував, що так вийде

– Пішов до молодої, а свою дружину з дітьми лишив напризволяще, – говорили за спиною Павла Степановича люди. – Ага,…

user2

В той день Петрунелія вирішила не сідати в автобус, а пройтися пішки. Їй треба було освіжити голову і все обдумати. Сума і справді для неї була величезною, але дівчина вирізнялася впертим характером, і була не з тих, хто звик здаватися. Мама була для Петрунелії єдиною рідною людиною. Батька свого вона не знала, мама народила її, що називається, «для себе», у віці майже 40 років. Єдине, що було відомо дівчині, що цей чоловік був одружений, з сімʼї йти, очевидно, не збирався, і мав ім’я Петро, в честь нього мама і назвала її цим дивним, і зовсім не жіночим, як їй завжди здавалося, іменем

– Петрунеліє, зайдіть зараз до мене, – лікар обережно заглянув в палату і покликав дівчину, що сиділа біля маминого ліжка.…

user2