Якось я передавала гроші через водія буса, а він так, жартома, каже: “Ваші діти на мій приїзд чекають більше, ніж на Ваш”. Я тоді не зрозуміла, про що він говорить, і лише тепер, коли приїхала, до мене дійшло – я своїм дітям не потрібна, їм потрібні лише мої гроші. Провели ми маму в останню путь, посиділи, пом’янули, і я стала збиратися. Сестра почала мене просити, щоб я залишалася у них ночувати, але я до дітей і внуків дуже хотіла. Та я навіть не уявляла, що ні син, ні донька мене у себе вдома не приймуть
– А на що ти сподівалася? Що про тебе хтось подумає? Може хоч зараз усе сама побачиш і зрозумієш, –…