Navigate
X

Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він її зараз зрозуміє. – Мамо, не звертай увагу, у неї просто такий характер, – заспокоював Ігор. – Нічого, притремося. Марія й справді старалась не брати до голови те, що невістка її недолюблює. Але як бачила, що Настя гримнула шухлядою чи мовчки вийшла з кімнати, коли та щось питала – було неприємно. Невістка постійно мовчала і лише скоса дивилася

– Ну що я їй зробила, що вона так до мене ставиться? – Марія глянула на сина, що хоч він…

user2

Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто, – Марія по-сусідськи вирішила поділитися з Ганною, бо знала, що та самотня зараз, і нема кому їй допомогти. Одна внучка Оленка є, і то дівчина живе в місті, в село навідується не часто. Хата у Ганни – стара, дерев’яна, але міцна. Під вікном – липа, посаджена ще її чоловіком Миколою, коли вони лише побралися. Самій зібратися на ту липу, щоб наламати гілок, Ганні було не під силу, тому вона взяла кілька зелених віт у сусідки, і подякувала. – Ганно, а як ви святкувати збираєтеся? Вже щось приготували? Якщо ні, то я вас усім пригощу, бо і голубці зробила, і борщику зеленого зварила, – запропонувала Марія, сусідка років на двадцять молодша

– Ганно, ось візьміть трохи гілок липи. Син приніс забагато, ми вже всю хату замаїли, а у вас, бачу, пусто,…

user2

– Степане, де гроші? Ти ж пенсію отримав, поштарка казала, що все тобі в руки віддала? – Марія не могла повірити, що від пенсії чоловіка не залишилося нічого, а попереду свято, і треба було за щось готуватися до нього. Степан нічого не сказав, лише похилив голову. Він знав, що Марія не одобрить його план, тому вирішив до кінця не зізнаватися, а коли вона вже побачить, то нехай сама вирішує як реагувати

– Степане, де гроші? Ти ж пенсію отримав, поштарка казала, що все тобі в руки віддала? – Марія не могла…

user2

О, я тут і місце для диванчика знайшла, – раптом заявила мама, вказуючи на куток в кухні. Я не планувала ставити тут диван. У мене є ліжко в спальні, – розгублено кажу, ще не розуміючи, до чого мама клонить. – Ліжко для тебе. А де я спати буду? – каже мама. – Ти ж не думаєш, що я маючи доньку з такою гарною власною житлоплощею, залишуся жити з бабусею. То ж доню, ти мусиш маму прийняти до себе. Мама скривилася, а я просто не знала, що мені на це їй сказати

– Донечко, ти у мене велика молодець! Подумати тільки, ще й 30-ти років нема, а ти вже свою квартиру маєш!…

user2

Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча «маминим синочком» його аж ніяк не назвеш. Він добре вчився в школі, сам поступив в університет, рано став самостійним. З роботою йому пощастило, квартиру купив своїми силами. А маму він слухав виключно через любов і повагу

– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина…

user2

Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами, – озвався Петро, витираючи руки об ганчірку. – Той трактор лише у тебе час та гроші забирає, а я все сама та сама. Проблема була проста: Ганна хотіла, щоб усе в господарстві було чітко й вчасно. Петро ж жив так, як йому виходило, поспішати кудись він не любив

– Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила…

user2

А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля, – Лариса з усіх сил намагалася відговорити чоловіка від поїздки в їхні рідні місця. – Це не просто весілля, це весілля моєї єдиної племінниці, то ж не поїхати я не можу. А ти не хочеш – не їдь, я тебе не змушую, – спокійно відповів Павло. Лариса на хвильку задумалася, а потім таки сказала, що ні, вона теж поїде. Відпустити самого чоловіка вона не могла, бо добре знала, що там може статися те, чого вона найбільше боялася – Павло там з своєю Надією побачиться, а тоді важко сказати, що далі буде

– А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля,…

user2

Про те, що що моя сестра відписала на чоловіка свою квартиру, я не знала. З’ясувалося це лише тоді, коли Валерій сказав, що в нього є інша, і що він розлучається з Тетяною. А оскільки тепер це його квартира, то він просить її зʼїхати. Прийшла до мене сестра практично серед ночі, з невеликою валізкою і запитала чи можна в мене заночувати. Тетяна була дуже засмучена, і я не хотіла її ні про що питати, просто пригостила чаєм і постелила в окремій кімнаті, сподіваючись, що це просто звичайне непорозуміння між подружжям, і що вони помиряться. Зізналася мені Тетяна у всьому лише через два дні

– Тетяно, навіщо тобі машина? Ти ці гроші краще б вклала у розширення житлоплощі, – кажу я своїй сестрі. Ми…

user2

Зателефонувала нам сестра сама, попросила приїхати в село.  Ми здивувалися, але поїхали. Навіть не уявляючи, що нас там чекає. Галина сиділа під хатою сама. Картина була сумна, бо все навколо позаростало травою, похилилося, і це очікувано, адже хата любить, щоб був господар. – Не змогла я її продати, і покупці знайшлися, а рука не піднімається, таке враження, що я зраджую батьків. Одним словом, якщо обіцяєш дивитися за домом, приїжджати сюди, то хоч зараз їдемо до нотаріуса і все оформляй на себе, – каже зовиця

– А я казала тобі, що так буде, але хіба ти хотів мене слухати? – я дивилася на свого чоловіка,…

user2

Бабусю, а чому Зелені свята? – питала Марічка трохи заспокоївшись. – Бо то день, коли Бог дихає на землю. Дух Святий сходить, як тихий вітер – і в душу, і в хату. І все оживає, – відповіла бабуся, гладячи дівчинку по голівці. – А я теж чула, як Він прийшов. Коли ти обійняла мене і сказала, що все буде добре. Марічка заснула, почуваючись захищеною в бабусиних турботливих обіймах. А Марія ще довго сиділа біля неї, молила Бога, щоб дав їй сил і здоровʼя, щоб допоміг їй цю дитину виростити

– Марічко, що сталося? Чому ти плачеш? – бабуся обійняла свою 8-річну онучку, яка разом з іншими дітьми повернулася з…

user2