Десять років тому моя донька вирішила поїхати в Польщу на заробітки, там їй непогано пішло, і вона захотіла спробувати пожити там. Забрала в Познань чоловіка і дітей, і живуть собі там. Свого житла моя донька в Польщі і досі немає, живуть на орендованих квартирах. Коли не стало мого чоловіка, і я залишилася сама, я пропонувала доньці повертатися додому і жити зі мною, але вона навіть слухати нічого не хотіла про переїзд, проте від спадщини вона не хоче відмовлятися
– Хата моя, бо я твоя рідна дитина, – заявила мені моя донька Наталя. – Мамо, ти ж не можеш…