Коли вже важко було жити з таким чоловіком, Віра зібрала свої і дитячі речі та пішла від Петра. Звісно, що дорога у неї була лише одна – йти жити до мами своєї, адже власного даху над головою у неї не було. Петро навіть не намагався вмовляти дружину, щоб вона залишилася, лише посміхався якось хитро. Тоді Віра ще не знала, що таки доведеться повернутися до чоловіка через маму свою
Тепер мені дуже важко на душі, сумно та неспокійно водночас, навіть не уявляю, як так може вчинити здавалося б рідна…