В цьому році зять мені сам зателефонував і сказав, що нам поговорити серйозно треба, тому було б добре, якби я приїхала. – Йому знову грошей від тебе треба! Навіть не думай нічого давати, бо ти так ні до чого зовсім не доробишся, – повчала мене Катерина. Я розуміла, що швидше за все вона права, бо зять і справді говорив дуже загадковим тоном, але він просив, щоб я приїхала, тому я взяла відпустку і поїхала
– Ну і до чого ти, Ірино, доробилася в тій Італії? – каже мені сестра, і наводить себе в приклад.…