Що саме не так із цим салатом? Будьте ласкаві, поясніть,” — Катруся намагалася говорити рівно, майже офіційно, щоб приховати внутрішнє тремтіння від несправедливої образи. “Все не так! Абсолютно все!” — Елеонора Петрівна демонстративно відсунула тарілку, наче салат міг її образити. — “По-перше, майонез магазинний. Нормальна господиня на такий ювілей готує домашній, на жовтках, з лимонним соком! По-друге, огірки порізані, як для відгодівлі худоби — надто крупно! А морква взагалі сира, чи мені здається? Ти що, не знаєш: для олів’є моркву потрібно варити окремо від картоплі, і обов’язково у ‘мундирах’, щоб не втратила смаку!” Катруся глибоко, повільно вдихнула. “Я варила овочі, пані Елеоноро, за перевіреним родинним рецептом моєї бабусі, і морква там, звісно, варена. Просто вона має яскравіший колір завдяки спеціальному сорту,” — тихо відповіла Катруся. — “Гості приїдуть за дві години, я все встигну доробити. А майонез… він українського виробництва і має чудовий склад.” “Доробити? Це вже не доробити, а переробляти треба все!” — Елеонора Петрівна сплеснула долонями. — “Мій Олесь заслуговує на нормальне свято, на гідний стіл, а не на цю…” — вона обвела рукою акуратно накритий стіл, — “самодіяльну творчість! Це ж буде сором на всю нашу родину!
Тихий, спокійний ранок, яким він мав би бути напередодні тридцятиріччя чоловіка, був безповоротно зіпсований. Катруся не очікувала, що замість свіжої…