За столом Олексій і Богдан перезирнулися, старанно вдаючи, що захоплені своїми тарілками. — Мама недостатньо грошей дала, — виправдовувався юнак. — Справді? — Посміхнулася Софія. — Як каже мій батько: «Справжній чоловік має забезпечувати свою жінку, а не сподіватися на мамину підтримку». У цей момент Максим нагадував скривджену дитину, у якої забрали улюблену іграшку. — Знаєш що? Я піду сама. — А, так у тебе інший з’явився! — Підскочив Максим. — Тому й поводишся дивно! Олексій демонстративно заглибився у меню, а Богдан почав із перебільшеним інтересом розглядати картину на стіні. «Як я могла зустрічатися з цією безвідповідальною людиною?» — промайнуло в голові у Софії, поки вона збирала сумку. — А хто за піцу заплатить? — долинуло вслід дівчині. Двері піцерії зачинилися, залишивши позаду завершений розділ її життя
— Тату, можна тебе на хвилинку? — пролунав за спиною тихий голос доньки. На кухонному годиннику висвічувалося шість вечора. У…