Прийшла до нас свекруха, сказала, що була неподалік і зайшла, але я в цю версію не повірила, я занадто добре знаю цю людину. Щоб зайвий раз не нервувати, я пригостила маму чоловіка сніданком, і сказала, що мені треба в магазин. Коли я повернулася додому, свекрухи у нас уже не було. Але чоловік сидів якийсь надто накручений. – Марто, нам поговорити треба, – каже. – Присядь. Я присіла, і щось мені підказувало, що нічого доброго він мені зараз не скаже. – Одним словом, дачу ми купуємо собі, але оформляємо на мою маму. Це і буде наш подарунок на її ювілей, – заявив чоловік
– Марто, мама нас у неділю запросила на свій ювілей. Сподіваюся, ти не проти, – каже мені чоловік. Я знала,…