Navigate
X

Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми веселим, тому сестра погодилася її прийняти. – Так, я вдома, заходь, – відповіла вона і надиктувала адресу. – Сергію, можеш нас удвох залишити? Я думаю, що нам буде про що з Дариною поговорити, – Софія готуючись до приходу сестри, попросила чоловіка піти в магазин. Через пів години в двері Софії хтось постукав. Коли жінка відчинила, то ледь не обімліла, бо Софія була не одна, а з дитиною. Дівчинці було приблизно два роки

– Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми веселим, тому сестра погодилася її прийняти.…

user2

Ліда довго тримала телефон в руках, але потім таки наважилася набрати такий знайомий номер. В слухавці знову були лише довгі гудки. – Лідо, облиш. Хіба не бачиш, що Люба з тобою не хоче спілкуватися? – чоловік був категоричний в цьому питанні, бо бачив, як дружина переживає. – Розумієш, скоро Великдень, а у мене нема спокою на душі. Я б хотіла помиритися з сестрою, але вона не хоче навіть нічого про мене чути. А головне, за що

Ліда довго тримала телефон в руках, але потім таки наважилася набрати такий до болю знайомий номер. В слухавці знову були…

user2

Для Маринки і Кирила – найкращі місця, – каже моя свекруха. Щойно ми зайшли в святкову залу, свекруха кинулася до мене з радісним виразом обличчя, і посадила на найкращі місця. В ресторані було багато людей, сестра мого чоловіка святкувала свій 30-річний ювілей. Іменинниця сяяла, і теж, на диво, зображала радість, хоча я добре знаю, що Тетяна мене, м’яко кажучи, не любить. Коли дійшла черга до тостів, свекруха взяла слово. Спочатку вона говорила про те, яка вона щаслива, що виховала двох таких чудових дітей, як вона радіє, що син і дочка живуть дружно, а потім оголосила, що брат сестрі квартиру дарує

– Для Маринки і Кирила – найкращі місця, – каже моя свекруха. Щойно ми зайшли в святкову залу, свекруха кинулася…

user2

То ви за 8 років не спромоглися гроші на одну квартиру скласти? Що ви там робите в тій Італії? – з докором якось запитала мене невістка. Я вважала, що сина я не обділила, адже залишила йому свою відремонтовану квартиру. Та невістка залишилася невдоволеною, вона хоче обіцяної мною нової квартири. А оскільки Меланія вміє рахувати, вона розуміє, що таким темпом на нову квартиру я назбираю не скоро. В знак протесту, коли я приїжджаю додому на свята, невістка збирає дітей і їде до своєї мами

– Нема вам чого додому їхати, нас вдома не буде, – каже мені невістка по телефону. – Як не їхати?…

user2

Юля, ти ж розумієш, що тепер усі гроші, які у вас є, ти маєш сестрі віддати? – заявила мені мама. Говорила вона голосно, і я злякалася, щоб хтось не почув, адже в хаті було багато людей. Я зачинила двері на кухню, і тихо питаю: – Мамо, ти взагалі про що? Які гроші? – Ті, що ви на квартиру складали. Вам вона тепер не потрібна, а сестра твоя двійню чекає, їй треба десь жити, – спокійно каже мама. – Сестра заміжня, у неї чоловік є, от нехай він про неї і дбає. А у мене своя сім’я, не збираюся я нікому нічого давати, – пояснила я мамі

Не встигла моя мама нам з чоловіком поспівчувати, як відразу покликала мене на сторону, сказала, що має до мене серйозну…

user2

Я не зрозуміла, мамо, то ти в Італію поїхала гроші заробляти чи своє особисте життя влаштовувати? – з претензією заявила мені моя донька по телефону, коли стала у мене як зазвичай гроші просити, а я сказала, що все, лавочка закрилася, бо я з роботи пішла. В 63 роки я і сама не планувала заміж виходити, але у долі, видно, щодо мене був свій план

– Я не зрозуміла, мамо, то ти в Італію поїхала гроші заробляти чи своє особисте життя влаштовувати? – з претензією…

user2

Навіть не думай погоджуватися, – кажу я мамі. – До чого тут моє вдале заміжжя? У житті все може бути. Цей дім бабуся на своїх дітей переписала, тобто на вас обох з тіткою, – кажу. – Але ж Оресті важко, а нам все ж легше – ми житлом забезпечені, ти теж, Слава Богу, матимеш окрему квартиру, а їй ще багато років кредит виплачувати, – знову стала заступатися за сестру мама. Мені цього не зрозуміти. Тітка навчилася користуватися маминою наївністю, і зараз вирішила ще спадщину від неї забрати

– Це ж треба, як тобі пощастило, і хлопець гарний, і свекруха заробітчанка, не доведеться твоїй мамі думати про придане,…

user2

Знаю, Олексію, що про рідних людей не хочеться погане слухати, але ти маєш розуміти, що з тобою нечесно поводяться і твоя мама, і твій брат, – вкотре повторюю я своєму чоловікові. – Знову ти починаєш. Май на увазі, ти зараз говориш про найрідніших мені людей, і наклепу я не потерплю. Ти точно впевнена? – питає мене чоловік. – Так, – спокійно відповідаю. – Тоді збирайся, їдемо до мами, – наказав чоловік. Всю дорогу ми мовчали. Чоловік був впевнений, що їде лише тому, щоб показати мені, що я неправа, і раз і назавжди закрити цю тему. Я ж хотіла йому показати, яку схему придумали його родичі у нього за спиною

– Знаю, Олексію, що про рідних людей не хочеться погане слухати, але ти маєш розуміти, що з тобою нечесно поводяться…

user2

Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти

– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що…

user2

Ти не ображайся, мамо, але в ресторан прийде багато серйозних людей, і тобі там місця не буде. Якщо хочеш мене привітати, я приїду якось на днях до тебе в село, – каже мені син. Мені від його слів так прикро стало, що словами не передати. Ярославу 50, і ми з чоловіком готувалися до цієї події, по копійці відкладали з пенсії, щоб не прийти на ювілей сина з пустими руками, а він попередив нас, щоб ми не приходили

– Ти не ображайся, мамо, але в ресторан прийде багато серйозних людей, і тобі там місця не буде. Якщо хочеш…

user2