Мамо, поки-що спатимеш на кухні, тут на балконі є невеликий, але зручний диванчик. А я за кілька днів спробую ще щось придумати, – сказав Олексій і наказав дружині накривати обідній стіл. За обідом панувала повна тиша. Невістка зло сопіла, діти їли не відриваючись від своїх телефонів. – Поїду я, синку, від вас. Відвези мене назад додому. Зайва я тут, вам заважати не хочу, – стала просити сина його старенька мама. – Давай не будемо поспішати, зачекаємо кілька днів, а далі і побачим, – посміхнувся Олексій
– Про це і мови не може бути, сам подумай. У нас діти, ми не можемо її до нас забрати.…