Navigate
X

Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча «маминим синочком» його аж ніяк не назвеш. Він добре вчився в школі, сам поступив в університет, рано став самостійним. З роботою йому пощастило, квартиру купив своїми силами. А маму він слухав виключно через любов і повагу

– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина…

user2

Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами, – озвався Петро, витираючи руки об ганчірку. – Той трактор лише у тебе час та гроші забирає, а я все сама та сама. Проблема була проста: Ганна хотіла, щоб усе в господарстві було чітко й вчасно. Петро ж жив так, як йому виходило, поспішати кудись він не любив

– Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила…

user2

А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля, – Лариса з усіх сил намагалася відговорити чоловіка від поїздки в їхні рідні місця. – Це не просто весілля, це весілля моєї єдиної племінниці, то ж не поїхати я не можу. А ти не хочеш – не їдь, я тебе не змушую, – спокійно відповів Павло. Лариса на хвильку задумалася, а потім таки сказала, що ні, вона теж поїде. Відпустити самого чоловіка вона не могла, бо добре знала, що там може статися те, чого вона найбільше боялася – Павло там з своєю Надією побачиться, а тоді важко сказати, що далі буде

– А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля,…

user2

Про те, що що моя сестра відписала на чоловіка свою квартиру, я не знала. З’ясувалося це лише тоді, коли Валерій сказав, що в нього є інша, і що він розлучається з Тетяною. А оскільки тепер це його квартира, то він просить її зʼїхати. Прийшла до мене сестра практично серед ночі, з невеликою валізкою і запитала чи можна в мене заночувати. Тетяна була дуже засмучена, і я не хотіла її ні про що питати, просто пригостила чаєм і постелила в окремій кімнаті, сподіваючись, що це просто звичайне непорозуміння між подружжям, і що вони помиряться. Зізналася мені Тетяна у всьому лише через два дні

– Тетяно, навіщо тобі машина? Ти ці гроші краще б вклала у розширення житлоплощі, – кажу я своїй сестрі. Ми…

user2

Зателефонувала нам сестра сама, попросила приїхати в село.  Ми здивувалися, але поїхали. Навіть не уявляючи, що нас там чекає. Галина сиділа під хатою сама. Картина була сумна, бо все навколо позаростало травою, похилилося, і це очікувано, адже хата любить, щоб був господар. – Не змогла я її продати, і покупці знайшлися, а рука не піднімається, таке враження, що я зраджую батьків. Одним словом, якщо обіцяєш дивитися за домом, приїжджати сюди, то хоч зараз їдемо до нотаріуса і все оформляй на себе, – каже зовиця

– А я казала тобі, що так буде, але хіба ти хотів мене слухати? – я дивилася на свого чоловіка,…

user2

Бабусю, а чому Зелені свята? – питала Марічка трохи заспокоївшись. – Бо то день, коли Бог дихає на землю. Дух Святий сходить, як тихий вітер – і в душу, і в хату. І все оживає, – відповіла бабуся, гладячи дівчинку по голівці. – А я теж чула, як Він прийшов. Коли ти обійняла мене і сказала, що все буде добре. Марічка заснула, почуваючись захищеною в бабусиних турботливих обіймах. А Марія ще довго сиділа біля неї, молила Бога, щоб дав їй сил і здоровʼя, щоб допоміг їй цю дитину виростити

– Марічко, що сталося? Чому ти плачеш? – бабуся обійняла свою 8-річну онучку, яка разом з іншими дітьми повернулася з…

user2

Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки той ще на ринок не заїхав. – Добре, Марусю, все куплю як скажеш, – погодився Петро. До свят вони готувалися ретельно, бо до них в гості мали прийти майбутні свати. Радість у них велика, дочка Єва нарешті собі нареченого знайшла. З Юрієм дочка давно їх познайомила, а от з його батьками варто вже було зустрітися, бо справа рухалася до весілля, треба було обговорити всі деталі

– Капусту купи обов'язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки…

user2

Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти нас попередь, щоб ми знали. Співробітниця і за сумісництвом багаторічна подруга по роботі Марія стала розпитувати Ніну, що вона планує робити на свій день народження. Ніна опустила голову, а потім відповіла, що вона ще не знає. – Ну як не знаєш? Залишилося всього кілька днів. Поквапся з прийняттям рішення. Каву будеш? – раптом перевела розмову Марія. – Буду, – з полегшенням відповіла Ніна

– Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти нас попередь, щоб ми знали. Співробітниця…

user2

Вона тобі не пара. Забудь, сину. Ти вартий кращої долі, – Стефанія говорила різко, і Андрій розумів, що вона не жартує. Мамі перечити прямо він не став, але і від свого не збирався відступати. Ну і що, що Настя не має нічого за душею, а звідки їй щось мати, якщо вона сирота. З бабусею виросла. Їй спасибі, що внучку в сиротинець не віддала. Настя виросла не лише розумницею, але і красунею. То й закохався у неї сусідський хлопець Андрій. Тільки от одна прикрість – Андрій був єдиним сином великих багачів, і батьки навіть чути нічого не хотіли про таку невістку

– Вона тобі не пара. Забудь, сину. Ти вартий кращої долі, – Стефанія говорила різко, і Андрій розумів, що вона…

user2

Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля прилавку. – Не проблема, беріть тітко Ганно, потім порахуємося, – відповів Петро. Чоловік був власником невеликої крамнички в їхньому селі. Колись її тримала інша родина, родина Гриців. Але коли господарів не стало, їхні діти поїхали в місто, і крамницю викупив Петро – мовчазний, працьовитий чоловік років шістдесяти. Тепер вона зветься “Крамниця Петра – крамниця добра”

– Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля…

user2