Томо, що у вас там коїться? Чого голос такий слабкий? — моя рідна сестра, яка мене добре знає, відразу все зрозуміла. Я розплакалася і виклала все: і про борг, і про ультиматум Стьопи, і про слова Мар’яни. Галя вислухала мовчки, а потім як відріже: — Ану цить! Не смій себе гризти! Ти нікому нічого не винна. Ти свою зміну відчергувала, коли його на ноги ставила, коли в інститут влаштовувала, коли ночами не спала. А тепер — швидко збирай сумку. Завтра ж бери квиток і до мене. У нас тут річка, ліс, тиша така, що чути, як трава росте. Будемо квіти садити, чай на мелісі пити. Нехай самі розбираються зі своїми амбіціями й машинами. Ти в себе одна, Томо! І знаєте що? Я послухалася. Вперше в житті я зробила так, як хотіла я, а не так, як вимагав «обов’язок». Перед самим моїм від’їздом двері відчинилися. Зайшов Степан. Він не вітався, не дивився в очі. Мовчки підійшов до тумбочки в коридорі й поклав туди товстий пакунок. — Ось, — сказав сухо. — Машину продав, купив стару “дев’ятку”. Більше ми тобі нічого не винні
Це була звичайна середа. Я саме витягла з духовки деко з рум’яними сирниками, від яких по всій кухні розходився затишний…