Зі спальні пролунав голос свекрухи. Вона попросила поїсти. Я відкрила холодильник, підігріла суп і поклала щойно смажену котлету. Поставила тарілочки на тацю і допомогла їй сісти. Дивитися як вона буде їсти мені не хотілося, поспішила вийти. Тільки й почула за спиною: «Дякую, доню!» Ох, давно ви так мене не називали?
Ніколи не знаєш як повернеться доля. Я ніколи в житті, навіть уявити собі не могла, що буду доглядати за людиною,…