Я повернулася до свекрухи, щоб забрати іграшку, яку забула моя донька. Випадково я почула в коридорі розмову Марини Володимирівни з сусідкою. Вона скаржилася їй на нас: – Уявляєш, вже ось десять років так продовжується! Зранку йду до них, як на роботу, і сиджу з дітьми до вечора. Поки їм все перероблю, на свої справи вже геть сил не залишається. Як не одне, то інше. Я була ошелешена почутим, такого від своєї свекрухи я точно не очікувала
Не знаю, що там кажуть інші, але у мене завжди були дужі хороші стосунки із свекрухою. Всі ці роки я…