Колись давно, 30 років тому, Надія познайомилася з Миколою. Одружилися, народили трьох дітей. Надя все віддавала дітям. Несподівано чоловіка не стало. Вона сумувала довго, а потім подумала, але ж у неї ще є діти. Уже дорослі діти тим часом почали жити власним життям, але все в тій же квартирі з матір’ю. Поступово з’явилися онуки, квартира стала нагадувати велику комуналку. Але Надію це тішило. Діти ж почали висловлювати свої претензії до матері. То дочка старша на кухні хоче бути головною господинею, то син просить її посидіти в кімнаті, поки до нього друзі прийдуть. Соромиться, бачте, матері рідної. А якось старша донька сказала, щоб мати їхала доживати віку на дачу
Надія Сергіївна кілька годин сумувала на самоті, а потім все ж заспокоїлася і стала роздумувати. - Як так вийшло то?…