Павло багато років був за кордоном, а напередодні свят, щось потягнуло його відвідати рідне село. Оксана гадала, що Павло давно одружений. Утім, так колись сказала його мати. А вона просто соромилася зізнатися, що її сорокалітній син – холостяк. Сусіди здивовано позирали на іномарку, що зупинилася біля воріт. А Оксана, тримаючи за руку Павла, думала: судженої долі не обійдеш, не об’їдеш і щастя мусить прийти до кожної людини
Що людині судилося, того не оминути. Навіть кілометри і роки не здатні роз'єднати тих, кому долею судилося бути разом. Хіба…