У палаті жіночки переговорили про все на світі. Позбирали плітки про сусідів, родину, перейшли на знайомих з навколишніх сіл. – А моїй сестрі з Америки хустки прислали. Тася завтра прийде мене провідати, принесе. Може, хто схоче собі купити. Очі у жіночок засвітилися. Усі у сімдесятих хотіли мати американську хустку – велику, з китицями та квітками. І коли сестра зайшла з кількома торбами, усі кинулися розглядати товар. Хустки і справді були гарні. Соня перебирала їх, то м’яла у руках, то випускала, серед них знайшла чорну хустку – так хотілося таку мати. Чоловік сказав, що грошей не дасть, бо потрібно виорати город. Тоді Соня сіла на автобус і поїхала додому за грошима, які сховала в шафі. А коли приїхала в палату, то вже тримала омріяну чорну хустку в руках. Відтоді з голови її більше не знімала
Соня якось зовсім незворушно дивилася на свою парчову хустку. Не зводила з неї скляного погляду? І аж мороз йшов якийсь…