Де моя синя сорочка? Та, що в тонку смужку, я її на корпоратив одягав! — голос Олега долинав зі спальні, і в ньому відчувалися нотки роздратування, які останнім часом стали постійним фоном їхнього життя. Олена стояла на кухні, витираючи тарілку. Знову цей тон. Ніби вона — не дружина, з якою прожито двадцять років, а недбайлива покоївка, яка не виконала наказ. — Вона в пранні, Олеже, — спокійно відповіла вона, намагаючись не додавати у голос зайвих емоцій. — Ти ж її три дні поспіль носив. Візьми блакитну, вона тобі дуже пасує, освіжає обличчя. Олег з’явився на порозі кухні. Сорочка була розстебнута, волосся скуйовджене. — Мені не треба «освіжати обличчя»! Мені потрібна саме та сорочка! Скільки разів казати: стеж за речами вчасно! У мене сьогодні важлива зустріч, а я маю шукати, у чому вийти з дому! — Можна подумати, у тебе в шафі одна сорочка, — та справа, як виявилося, була зовсім не в цьому
«Мій чоловік уже два місяці як розлучився зі мною у своїй голові, поки я обирала йому нову зимову куртку, щоб…