Мені 47 років. До 44 років я заміж не виходила. А якось познайомилася з хорошим чоловіком, старшим на 17 років. Василь був розлучений, мав дорослу доньку, у якої вже сім’я, а я дітей не маю. Ми розміняли наші однокімнатні квартири на велику трикімнатну. Трохи там пожили, а потім Василеві стала телефонувати донька, жалілася, що грошей на оренду немає, просилася пожити у нас тимчасово, а я лише раз в житті її бачила, але цього вистачило, тому не хочу бачити її у своєму домі
Не люблю я дуже всі ці солоденькі вислови, типу: «Чужих дітей не буває!» Ще й як буває! Наприклад, дочка чоловіка…