Якось до мене підійшов син і сказав: “Мамо, здається я одружуватися буду”. Ну й прекрасно, мовляв, коли наречену приведеш до мене, познайомиш нас? А він: “Я її запрошував вже, вона не хоче. Ну, не вважає це за необхідне”. Я так засмутилася, виходить, що побачу свою невістку вперше на весіллі. Тиждень просила сина, щоб привів наречену, вона ледь погодилася. Я вже й не знала, що думати, весь вечір годила їй, а вони лиш два слова сказала. Я своїй невістці і дорогі подарунки дарувала і гроші пропонувала, а вона відмовляється, каже, що їй нічого не потрібно від мене
- Я вже ходжу тихесенько перед тими дітьми, в гостях у них навіть слова зайвого сказати не можу. Уважно їх…