14 січня, на самого Василя, хтось постукав у двері Василини. Вона відразу впізнала Олександра, хоч і пройшло 30 років. Колишній чоловік прийшов миритися. Ошелешена Василина впустила його до хати. Олександр почав жалітися, що життя у нього не склалося – Анжела його кинула і забрала все спільне майно; батьків давно не стало, а в їхній квартирі тепер господарює його молодша сестра. От він і згадав про свою першу дружину, почав говорити про те, що лише вона є для нього справжньою, адже з нею він присягав перед Богом
Все життя Василина вважала, що доля у неї не складається через її чудернацьке ім'я. Це ж треба було єдину доньку…