Через рік Наталя ощасливила мене, що чекає другу дитину. Я відразу попередила, щоб дочка навіть не думала мені тепер онуків підсовувати, коли їй цього хочеться – я або сама приїду, або до себе покличу, коли зможу. Є ще батьки чоловіка, нехай до них возять. Зрештою, це їхні діти, а не мої. Я виростила дочку в свій час, а також допомогла їй ростити сина до чотирьох років, хоч і не зобов’язана була з онуком няньчитися. То ж я вважаю, що зробила все, що могла
Мені п'ятдесят п'ять років, я щаслива мама і бабуся. Давно розлучена, ще працюю, але за вільним графіком. Зараз життя у…