Краще б чоловік мене послухав і поїхав з своїми батьками. Бо коли ми ввечері повернулися додому і заїхали в гараж, то побачили, що він абсолютно пустий. Ми кілька секунд стояли мовчки, бо не розуміли, що могло статися. Ну не могли нас так швидко обікрасти? Кажу чоловікові – набирай батьків, питай що сталося, де урожай? І яким же було моє здивування, коли свекор спокійним голосом повідомив, що урожай вони відвезли до себе в гараж. На його думку так буде зручніше і їм брати, і нам привозити, і брату чоловіка давати
– Давай обійдемося без допомоги твоїх батьків, – попросила я чоловіка, так ніби щось відчувала. – Маринко, ну сама подумай…