Мамо, ми тебе відвеземо до брата, у нього і заночуєш – каже мені дочка. Я до неї в гості прийшла, ми вечеряли, і після цього я сподівалася, що залишуся на ніч у доньки, але вона вирішила мене відправити до сина. – У Володі великий будинок, місця вистає, не те, що у нас – всього дві кімнати, нема де і розвернутися, – каже Катерина і збирає тарілки зі столу. – Може, каву будете, поки мій Микола з роботи повернеться? – питає. – Не хочу я на ніч кави, – кажу і ледь не плачу, бо такий вже мені діти рідні прийом влаштували, що не передати словами
– Мамо, ми тебе відвеземо до брата, у нього і заночуєш – каже мені дочка. Я до неї в гості…