Українці Сьогодні

Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та вона колготи зашиває, я зайшла і бачу, що Настя твоя дирки штопає, замість того, щоб викинути ці колготи у смітник, – Люба ніяк не могла заспокоїтися, вона не могла змиритися з вибором сина, тому і постійно вишукувала щось погане в невістці. – Мамо, мені вона підходить, дались тобі ті дирки. Настя для мене – найкраща. А те, що зашиває колготи, а не викидає, то навпаки, добре, значить вона у мене заощадлива, – пробував заступитися за свою дружину Іван. – Ага, скоро і ти біля цієї заощадливої дружини будеш в дірявих шкарпетках ходити, – артистично закочувала очі мама

– Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та

Життєві історії 0

Не буде так, свахо, як ви хочете. Ми з чоловіком подумали і вирішили, що у нас один син, і ми маємо йому зробити гідне весілля. Та й родичі нас не зрозуміють, якщо ми по-іншому зробимо, – каже моя майбутня свекруха. Лариса Іванівна, мама мого нареченого, з самого початку була не в захваті від вибору сина, тому коли вона приїхала до нас в гості, домовлятися з моїми батьками про наше з Русланом весілля, вона продовжувала у тому ж дусі. На цей раз їй не сподобалося те, що мої батьки запропонували робити весілля у нас в селі

– Не буде так, свахо, як ви хочете. Ми з чоловіком подумали і вирішили,

Життєві історії 0

Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини, якщо он тут маєш двох своїх рідних онуків? – картає мене донька. – Чужих дітей не буває, Світлано, і я тобі про це вже не один раз говорила, – кажу. – А Сергійко нам як рідний, він Миколу нашого татом називає, той його сином, а отже, я – бабуся, а ти – тітка. Та моя дочка не слухає мене, вона вважає, що я маю про рідних онуків дбати, тобто про її дітей

– Це тобі не рідний онук, не розумію, чого ти стараєшся заради чужої дитини,

Життєві історії 0

Але ж і вперта ти, Катерино. Донька тут до чого? Не добре ти робиш, коли батька рідного на весілля доньки не пускаєш, – картала Катерину сусідка, намагаючись її напоумити ще, поки не пізно. – Багато ти розумієш, Ганно. Добре тобі збоку поради давати. А я не хочу бачити цього зрадника на весіллі у Христинки. Та й дочка теж такої думки, – відмахнулася Катерина. – Ну тоді ви обидві не праві. Мирослав – хороший батько, він виявив ініціативу прийти на весілля, тож я не розумію, в чому проблема? – сусідка з усіх сил старалася переконати Катерину не робити помилки

– Але ж і вперта ти, Катерино. Мирослав тобі зрадив, а донька тут до

Життєві історії 0

Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що маю тепер робити. Ситуація вийшла не з найкращих. Моя дочка продала квартиру, бо знайшлися покупці, які готові були нормально за неї заплатити, і сподівалася, що я приїду додому з грошима, додам їй необхідну суму, і вона швиденько купить собі нове більше житло

– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити.

Життєві історії 0

В Італію Ірина повернулася дуже засмученою. Отримала чергову зарплату, як завжди, 50 євро відклала для себе, а решту мала передати через водія буса синам. Але ще пішла в магазин, щоб купити продуктів. Вона завжди купувала так, щоб було однаково у двох сумках. Але в останню мить вона передумала. “Не буду я нічого їм купувати і передавати. Нехай живуть як знають, дорослі уже” – подумала жінка і вийшла з магазину. “У тебе щось трапилося, мамо? Чому ти не передала в цьому місяці гроші?” – не забарився з дзвінком старший син. “Мамо, де гроші? У тебе все добре?” – наступним був дзвінок і від молодшого сина

Двох своїх синів Ірина любила однаково, і завжди вважала, що дітям треба давати все

Життєві історії 0

Коли я їхала в Італію, то мала багато мрій, думала, що грошей зароблю, приїду і буду життям насолоджуватися, а то виявилося, що воно все якось не так. Та ми колись на свята сходилися родинами, колядували так, що все село чуло, а зараз всі зачиняються в своїх величезних будинках і навіть дітей-колядників не всі до себе пускають. Що з людьми відбувається? Колись ми мали набагато менше, але почувалися значно щасливішими. Одним словом, я захотіла назад в Італію. Там я працюю, рухаюся, чекаю на неділю, щоб з дівчатами в парку зустрітися, на море ми часто влітку їздимо в неділю у свій вихідний

Одному Богу відомо, як я вже хотіла додому, адже останніх три роки я не

Життєві історії 0

Коли будинок вже був готовий, мій син сповістив ще одну радісну новину – він одружується. Я, звичайно, додому відразу поїхала, бо хотіла на майбутню невістку подивитися. І тут мене чекав неприємний сюрприз, я би навіть сказала, дуже неприємний сюрприз. Мій син вирішив одружитися мало того, що з найбіднішою дівчиною з нашого села, та ще й мій колишній чоловік живе зараз з її мамою. Уявляєте мій розпач. Син пояснив, що коли він до батька в гості приходив, то там і зустрів свою Оксанку, і відразу мене запевнив, що вона дуже хороша

– І для кого ти, Данусю, усе це накупила? Сукні, кофточки, взуття, косметика? У

Життєві історії 0

А навіщо тоді було обіцяти, якщо вона не збиралася свої обіцянки виконувати? – питаю я свого чоловіка. – Іринко, зрозумій, мама планувала нам допомогти, і зробила б це, якби не обставини, – виправдовує мій чоловік маму, що мене, в принципі, не дивує. Але і мовчати я не хочу, бо так виходить, що в цій ситуації я програла. Тепер розумію, що варто мені було послухати свою маму, а не чоловіка і свекруху, але вже пізно

– А навіщо тоді було обіцяти, якщо вона не збиралася свої обіцянки виконувати? –

Життєві історії 0

Щось ти, Маріє, швидко з міста від сина повернулася, – каже мені сусідка, яку просила дивитися за моїм котом, поки я гостюватиму у сина. – Так, Ганнусю, швидше приїхала, бо син з невісткою на відпочинок зібралися, готель вже забронювали, а що я сама в квартирі їхній робитиму? – кажу, і тишком витираю сльози, щоб сусідка не побачила, а то по селу рознесе. Насправді, я так з’їздила до сина, що нікому не побажаєш. З’ясувалося, що син мене соромиться

– Щось ти, Маріє, швидко з міста від сина повернулася, – каже мені сусідка,