Життєві історії 0
У сім’ї Степана не було традиції дарувати подарунки. Свекор, який багато років працював за кордоном, ніколи не вітав свою дружину з будь-якими святами, не давав їй подарунків. У їхній родині було звичкою, що, якщо є житло і робота, то цього вже достатньо для щастя. У родині Віри, навпаки, подарунки були важливою частиною життя. Кожне свято, кожен день народження батьки старанно підбирали один для одного подарунки. Тому, коли Віра вперше не отримала подарунок від чоловіка, вона дуже засмутилася
Віра та Степан були одружені вже 15 років, і за цей час, здається, вона
Життєві історії 0
Діано, ну не можна так. Це моя мама і вона діло каже. Мама щиро хоче нам допомогти. Не розумію, чому ти сумніваєшся? Чоловік так переконливо говорив, наче це єдине правильне рішення і іншого і бути не може, але я не відчувала, що це правильне рішення, тому стою на своєму – з своєї квартири до свекрухи я переїжджати не збираюся
– Діано, ну не можна так. Це моя мама і вона діло каже. Мама
Життєві історії 0
Мамо, ми знайшли тобі будинок для людей похилого віку. Але ти не хвилюйся, він хороший, – сказав Тетяні син і подав їй буклет з цінами і описом усіх послуг. Мати така здивована була, що вимкнула свій улюблений серіал. – Але ж я з вами хочу жити, діти. Невже так багато я хочу? Невже це погано
В той день, коли Ольга і Дмитро одружилися, його мама Тетяна Михайлівна заявила: –
Життєві історії 0
Мамо, ну чого ти не можеш зрозуміти? Ображаєшся на рівному місці. Ми не зможемо приїхати до тебе на свята, занадто багато роботи. А потім Ірина захотіла в Буковель їхати, ми вже навіть готель забронювали. Син ще продовжував щось у слухавку говорити, але Ніна його не чула, бо сльози так рясно текли з її очей, що жінка вже і зупинитися не могла. От що вона своєму сину зробила, чим не вгодила, що він навідріз відмовляється до неї приїжджати
– Мамо, ну чого ти не можеш зрозуміти? Ображаєшся на рівному місці. Ми не
Життєві історії 0
Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на кілька секунд дар мови пропав, а потім я таки рішуче відповіла: – Проти, звичайно. Не розумію, чим вам не подобається та квартира, в якій ви зараз живете? Ви б радіти мали, що все так добре склалося, – кажу, але голос мій уже звучав на підвищених тонах
– Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, –
Життєві історії 0
Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день, – заявила мені донька, коли я покликала її з чоловіком і онуками на свій день народження. Мені так прикро було, що словами не передати. Я ж не планувала грандіозних святкувань, не хотіла ніяких подарунків, а просто хотіла в цей особливий для неї день зігрітися теплом рідних людей. Але ніхто з дітей так і не приїхав
– Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день,
Життєві історії 0
Ти ж розумієш, що осоромила нас на все село! – нахмурився батько. – Не ображайся, Світлано, але в селі тобі залишатися не можна, нас люди засміють. Батько не жартував. Але і не відмовився зовсім від дочки і онука. Тому винайняв для Світлани невелику однокімнатну квартиру в місті. До декрету дівчина ще працювала, а потім настав такий час, що вона просто не уявляла, що їй робити далі. Вранці 31 грудня Світлана побачила, що її єдині зимові чоботи порвалися. Ще й підошва відпала. Вони були дуже старі, але вона носила їх, бо це був єдиний зручний і теплий варіант з того взуття, що у неї було. І хоча в неї майже не було грошей, вирішила йти до майстра, який зможе їй допомогти
Світлана була геть спустошеною. Вона навіть не уявляла, що має робити далі. Вона ж
Життєві історії 0
Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну сестру, якій зараз нема де подітися, – мама прийшла до мене з самого ранку в суботу, щоб переконати мене, що я по-родинному маю прийняти у себе сестру. Мені 40 років, я сама живу у великій двокімнатній квартирі. Це житло в свій час допомогли купити мені батьки, які додали приблизно 25 відсотків її вартості. Решту суми за квартиру сплатила я сама. Проте, зараз мама вважає, що має право заселити до мене сестру
– Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну
Життєві історії 0
То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? – ображено питає мене донька. – В якійсь мірі, так, – чесно зізнаюся. Ірина опустила голову і деякий час мовчала. – Чай будеш? – Ні, краще зроби мені каву, – кажу. – Витягни з сумки, я привезла італійську. Дочка незадоволено пішла робити каву, а я сиділа за столом, згадувала своє минули, і хотіла сама для себе розібратися, чому ж мені Італія видалася кращою, ніж дім рідний
– То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? –
Життєві історії 0
Віра повернулася додому і почула новину: її колишній чоловік, який кинув її заради іншої, тепер залишився сам, та ще й з дитиною. Що робити, Віра не знала, але оскільки вона так і не забула Богдана, то вирішила піти до нього, щоб самій переконатися, що ці новини не вигадка
Наважилася на заробітки Віра тільки тоді, як втратила чоловіка. Ні, він живий-здоровий, просто в