Світ
Вона була пaрaлiзoвaнa 8 років. Але сталося справжнє диво!

Для кожної дівчини день її весілля –  це  найхвилюючий та найважливіший момент в житті. І, звичайно, найбільш хвилююча частина церемонії –  це коли наречені йдуть до вівтаря.

Джекі Гончер в свої 25 років думала, що цей момент в її житті ніколи не настане, оскільки вона у 17 років у результаті нещасного випадку серйозно пошкодила хрeбeт, через що її пaрaлiзyвaло, починаючи від шиї.

Дивно, як з таким діагнозом вона не тільки навчилася рухатися, але і на своїх ногах пішла до вівтаря.

Вісім років тому Джекі вже вразила лікарів, коли через півроку після нещасного випадку встала. Правда, більшість часу вона все-таки сиділа і пересувалася в колясці.

Читайте також: ЯК ЧОЛОВІК З ДІАГНОЗОМ РAКY ВUЛIКУВАВ СЕБЕ САМ, НЕ ВДАЮЧИСЬ ДО ХIМIOТEРAПІЇ

До травми вона займалася плаванням та подавала великі надії, тому під час оздоровчої терапії дуже нервувалась через те, що не в силах зробити навіть простих вправ.

“Перший раз, коли я повернулася в спортзал і сіла на велотренажер, мої ноги не могли нормально крутити педалі і тренажер вимикався”, – згадує Джекі.

“Я так засмутилася, що поклала голову на тренажер і заплакала”.

Щоб повернутися в спортзал, їй довелося прикласти чималих зусиль. Минуло багато часу.

Дівчина каже: “На весіллі всі погляди прикуті до нареченої, тому хочеться бути найкрасивішою.”

Мама і дідусь вели до вівтаря Джекі. Спочатку все було передбачувано. Вона була в кріслі. Яке ж було здивування, коли вона встала і пішла своїми ногами!

Навіть Ендрю, наречений, хоча і знав про сюрприз, який приготувала його наречена, не зміг стримати зворушливих сліз.

Так що там наречений – плакали всі!

І це при тому, що ще рік тому дівчина не могла простояти на ногах довше ніж півгодини через низький артеріальний тиск.

Цього разу Джекі вистояла на ногах 45 хвилин вінчання і ще майже 5 годин весільних урочистостей.

Самим пам’ятним моментом вечора став весільний танець, який  став чудом, враховуючи діагноз нареченої.

Джекі покладалася на чоловіка під час весілля: “Він був моєю тростиною, тому що я весь час трималася за нього”.

Мама вирішила зробити подарунок доньці і запросила художника, щоб він в акварелі зобразив незабутній момент.

Джекі зізналася: “Це було дуже емоційно. Іноді я навіть не розумію, наскільки велике чудо те, що я ходжу .”

Джерело.

Реклама

Related Post

facebook