Економіка
Прогноз економістів на 2017 рік. “Панічний” доллар і жодних підстав для прориву

Експерти радять українцям готуватися до ще одного нелегкого року, але головне – не панікувати.

2016 рік став для української економіки переламним – вперше з 2012 року ВВП почало зростати. Щоправда, дуже повільними темпами, які не дають Україні наздогнати решту світу, проте, хоч і маленьке, це все ж таки знакове досягнення. ТСН.ua спитав в економістів, чи стане українцям жити легше наступного 2017 року та від чого залежатиме економічний успіх країни.

Андрій Новак, голова Комітету економістів України: – У 2017 році можна очікувати трохи вищі темпи росту, ніж у 2016-му, коли ми зламали тенденцію з чотирирічного падіння ВВП країни, що почалося ще з середини 2012 року. У 2016 році ми перейшли на зростання. Воно звичайно невеличке, десь біля 1%, але це вже не падіння економіки. На 2017 рік дають різні прогнози, але і Міжнародний валютний фонд, і Світовий банк, і наші внутрішні прогнози вказують на зростання 2-2,5%. Це дуже невеликі темпи росту, але зростання все ж таки є кращим, ніж подальше падіння. У подальшому ситуація залежатиме вже від дій уряду і Нацбанку в економічній сфері. Звичайно, в умовах, які зараз склалися, особливо після факту націоналізації “Приватбанку” і необхідності його докапіталізації на 150 млрд грн, що в основному буде робитися за рахунок емісії грошей, нереальним на сьогодні виглядає прогнозний показник інфляції у 8,1%, закладений урядом в проекті бюджету на 2017 рік.

Швидше за все, що темпи інфляції будуть набагато вищими. Інфляція залежатиме також від курсу гривні. На сьогодні прогноз середньорічного курсу на 2017 рік, закладений у проекті бюджету, складає 27,2 грн/дол. Якщо курс дійсно утримуватиметься біля цієї позначки, то з урахуванням додаткової емісії, менше 12-13% інфляції не буде. А якщо курс гривні впаде, наприклад, до 28-29 грн/дол, тоді показник інфляції буде ще більшим. Адже девальвація гривні й здорожчання іноземних валют одразу тягнуть за собою здорожчання імпортного товару і далі за ланцюгом на всі інші товари і послуги.

Ситуація з тарифами стовідсотково залежить від позиції влади, оскільки наші ринки як енергоресурсів, так і житлово-комунальних послуг, є монополіями. Тобто ми як споживачі не можемо обирати між постачальниками енергоресурсів і тими, хто надає нам житлово-комунальні послуги. А при ситуації повної монополії усе залежить від позиції держави – як вона працює з тими монополіями, які вона встановлює для них обмеження або не встановлює. Тому що тут ситуація така: монополісти мають певну угоду, звісно що неформальну, з найвищим керівництвом країни, президентом, керівником уряду, можливо, керівником НБУ, за якою вони ділять надприбутки від монопольних тарифів. І тут питання – на якій позначці найвищі державні посадові особи відчуватимуть критичність для себе в реакції суспільства. Якщо суспільство не буде масово реагувати на підвищення тарифів, вони й надалі їх підніматимуть. Якщо на якійсь позначці відбудеться серйозний протест, тоді вони на цій позначці зупиняться, або трошки її знизять, щоб суспільна реакція не стала такою, що цю владу зметуть.

“Наступного року, оскільки Україна дуже залежить від зовнішньої підтримки, критичним буде зберегти її” Андрій Новак Динаміка рівня життя залежить від двох інших динамік – доходів і цін. Якщо динаміка доходів вища за динаміку цін, тоді рівень життя підвищується, якщо ціни ростуть вищими темпами, ніж доходи – зарплати, пенсії, допомоги – тоді рівень життя погіршується. Судячи з темпів інфляції і підвищення соціальних платежів, на підвищення загального рівня життя наступного року точно не варто сподіватися. Співпраця з МВФ є скоріше політичним питанням, аніж фінансово-економічним. МВФ – це лише один з інструментів політичної підтримки України. Якщо країни Великої сімки, які є головними донорами як МВФ, так й інших міжнародних організацій, приймають політичне рішення про подальшу підтримку України, то вона буде здійснюватися різними каналами, одним з яких є МВФ. Якщо країна, на території якої відбуваються військові дії, користується політичною підтримкою головних світових гравців, це сигналізує іншим кредиторам та інвесторам про те, що тут можна працювати.

Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру ім. Разумкова: – Наступного року економічна динаміка буде позитивною, але дуже складною. Це означає, що темпи економічного зростання будуть десь на рівні цього року – до 2%. Якщо подивитися на світові прогнози, то побачимо, що загалом світова економіка має зростати приблизно на 3%, а висхідні країни, країни, що розвиваються, десь на 3,5-4%. Це означає, що ми вже закладаємо, що ми будемо віддалятися від висхідних країн. У цьому і полягає величезна складність. Уряд закладає дуже скромний прогноз, а це означає, що розвиток йтиме переважно за інерційним сценарієм, який пов’язаний із самовиживанням бізнесу і населення, а уряд не матиме належних заходів економічного прискорення. Економічна політика залишатиметься консервативною і вкрай млявою, що не дозволить Україні започаткувати економічне відновлення. Підвищення рівня життя може і буде, але воно носитиме символічний характер через слабку економічну динаміку. Якщо немає стимулів для зростання продуктивності праці, розширення виробництва і за слабкої експортної спроможності, то звідки у нас візьмуться кошти на підвищення зарплат і добробуту.

Ситуація з допомогою від МВФ та інших донорів і простіша, і складніша одночасно. Складність полягає в тому, що республіканська адміністрація зазвичай більш прискіпливо й уважно дивиться на витрачання коштів. І відтак нова адміністрація США дуже уважно ревізуватиме те, що відбувається в Україні, і як Україна виконує ті вимоги і зобов’язання, під якими підписалася. А позиція Америки значною мірою визначає позицію міжнародних фінансових інститутів, зокрема МВФ, за яким наслідуватиме Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку тощо. Тому у першому півріччі наступного року ми маємо продемонструвати позитивні зміни в країні, що відкриє можливість для отримання траншу впродовж другого півріччя. Найбільше уваги тут треба буде приділити системі державного управління, тобто тому, як ухвалюються рішення і наскільки вони є прозорими. Наскільки зрозумілими є економічні рішення, чи не є вони політизованими, в тому числі і в банківській системі, в якій можуть відбутися значні зміни.

Основна хвиля банківських банкрутств, яка тривала впродовж двох останніх років, закінчилася. А націоналізація “Приватбанку” у короткостроковому аспекті не має створити суттєвих негативів, які відчув би пересічний українець. Водночас у середньостроковому аспекті можуть бути проблеми, пов’язані з новим керівництвом банку. Адже відомо, що приватний бізнес є набагато ефективнішим, ніж державний. Тож якщо новому керівництву “Приватбанку” вдасться утримати ситуацію і реноме найбільшого банку в Україні, це стане дуже вагомим чинником і складовою стабілізації банківської системи. Інший важливий момент – як в Україні почуватиметься бізнес, зокрема міжнародний. Якщо він відчує, що ситуація покращується в напрямі інвестиційної привабливості, захисту кредиторів й інвесторів, побудови сучасної інфраструктури, то тоді і зміни будуть швидшими, і можна буде сміливіше говорити не про 2% зростання, а дійсно виходити на 4-5%.

Олексій Геращенко, фінансист, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи: – Якщо говорити про базу для економічного зростання у наступному році, то насамперед варто згадати збалансування платіжного балансу, який фактично з глибокого від’ємного значення став близько нульового. Це дає підстави для стабільності національної валюти. Також була певним чином вгамована інфляція, яка знизилася з величин понад 40% до 10-15%. Водночас якихось глибоких реформ за останній рік не відбувалося. Було знижено податкове навантаження на оплату праці, але не було проведено реформи щодо запуску ринку землі, пенсійної реформи. У податковій реформі лише частково були імплементовані початкові плани і зараз тільки очікуються покращення в адмініструванні. Знову ж таки ситуація з націоналізацією “Приватбанку” створює додаткові ризики щодо макроекономічної стабільності. Насамперед ці ризики полягають у суто поведінкових факторах населення – чи не збільшиться тиск на валютний і споживчий ринок за рахунок виведення частково коштів у готівкову форму. Інший ризик – держава бере на себе зобов’язання із докапіталізації банку. Відповідно треба знайти великі суми у понад 100 млрд грн. Це можуть зробити через додатковий дефіцит бюджету або випуск облігацій. Також цей процес може бути як довготривалим з частковою докапіталізацією, з моніторингом кредитів або розтягнутою у часі емісією, яка не так сильно тиснутиме на споживчий і валютний ринки, або це може бути досить швидкий процес. Державна політика тут залежатиме від поведінки населення. Проте шансів у держави вийти з цієї ситуації безболісно немає.

Також гостро стоятиме питання щодо підтримки від міжнародних фінансових установ, того ж таки МВФ. Вони схвально ставляться до націоналізації “Приватбанку”. Це є виправленням помилок минулих років, коли недостатньо контролювалася дисципліна банку щодо виконання ключових нормативів, зокрема щодо фінансування пов’язаних бізнесів. Я не виключаю, що МВФ увійде в положення України щодо складної ситуації у фінансовій системі і надасть черговий транш, незважаючи на те, що ми скоріш за все не впораємося з вимогами меморандуму з МВФ щодо пенсійної реформи, ринку землі і приватизації. Тому базовий прогноз на 2017 рік такий: якщо у нас і буде зростання економіки, то досить повільне, до 2%. Це фактично означатиме, що Україна опуститься у загальних світових рейтингах, оскільки світова економіка зростає швидше. Також є ризики щодо показників інфляції і курсу валют.

Найближчим часом курс визначатиметься поведінково. Якщо ви повірите у те, що завтра курс має бути 35 чи 40 грн/дол. і понесете свої гривні міняти за нижчим курсом, то так і буде. В економіці часто справджуються прогнози за принципом “те, у що люди вірять”. Якщо панічних настроїв не буде, то девальвація буде помірною, а курс може триматися у межах 27-30 грн/дол. Через обмеження ОПЕК на видобування нафти на світових ринках дещо підскочили ціни на нафту і газ. Оскільки значну частину тарифів складає вартість енергоносіїв, то за умови підвищення цін на енергоносії в доларах і певній девальвації, це дійсно може закласти фундамент для подальшого підвищення тарифів в Україні. З іншого боку, враховуючи складну соціально-економічну ситуацію, у нас намагатимуться утримуватися певний час від подальшого підвищення. Рівень життя українців залишиться практично незмінним. Немає підстав очікувати суттєвого економічного прориву у 2017 році. Україна дуже залежна від світової кон’юнктури – нам потрібна позитивна кон’юнктура на наші експортні товари, а також потрібні інвестиції. Наразі, з поточним рівнем захисту прав власності, нестабільністю і місцями в рейтингах економічної свободи, не варто очікувати приходу в Україну великих інвестицій. Відтак необхідно продовжувати боротьбу за проведення реформ. Наразі ж для економічного буму підстав немає.
Джерело.

Реклама

Related Post

facebook